ІнфоПОРН

Між наївністю та цинізмом

2009-01-17T10:20:12Z

Огляд новин за 16.01

Від наївності до цинізму лише один крок – через совість. Тому ці два стани легко переплутати.

От, наприклад, Міністр праці і соціальної політики Людмила Денісова допускає затримку виплат пенсій у лютому. «Зараз пенсії виплачуються в ті строки, які встановлено, на жаль, у лютому може бути по-іншому», - бідкається вона. І от читаєш її слова – і не знаєш, чого тут більше: безпросвітної наївності чи безкрайнього цинізму?

Буквально минулого тижня міністр фінансів Пинзеник заявляв, що у Пенсійному фонді не вистачає 5,5 мільярдів гривень на виплату пенсій у січні. Проте куди там рівнятися міністру фінансів до міністра праці у знанні ситуації у державних фінансах! Денисова сказала «зараз пенсії виплачуються в ті строки, які встановлено» - значить, так воно і єсть, а пинзеники ідуть лісом. Разом з усіма іншими, кому пенсію затримують. А таких, судячи зі звісток з безкрайніх просторів нашої Батьківщини, більшість. І Людочка мала б прекрасно про це знати, інакше що вона робить на посаді міністра праці та СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ? А вона натомість корчить з себе ідіотку і плете баєчки. І чогось мені здається, що винним в усьому буде «Газпром», який невчасно перекрив газ, або Балога, який підло не згорів у Швейцарії, або просто абстрактні вороги, які тільки й мріють, що поставити нашому найчеснішому уряду підніжку на шляху до всезагального щастя.

І знаєте що? Я оце переглядав нещодавно новини піврічної давнини – і побачив одну прекрасну річ. Коли Нацбанк на початку літа нагинав долар нижче плінтуса та тягнув гривню за вуха, щоб восени з гуркотом відпустити, один вельми поважний посадовець НБУ говорив цікаві речі. «Якби ви мене спитали що робити з доларом – чи їх тримати на рахунку, чи їх переводити в інші валюти - з поточним рівнем інфляції, який ми маємо в державі, я можу порадити лише одне – витрачати долари. І це найбільш ефективне їх вкладення», - закликав він лохів. І лохи велися. І продавали свої доларові заощадження баригам біля універмагу «Україна» по 4,3. А хтось мовчки скуповував дешевий, штучно знецінений долар, щоб восени дати відмашку НБУ і перепродати його вже вдвічі дорожче.

Але вірити в те, що цю грандіозну аферу затіяв і провернув хтось один – це аналогічний вибір: або наївність, або цинізм. Тому хочу нагадати ще одні слова, сказані ще одним представником державної влади у другій половині жовтня: «У нас, на відміну від інших країн, росте економіка, неймовірними зусиллями стримується інфляція, вдвічі скорочено імпорт для підтримки національного виробника та гривні, виконується бездефіцитний бюджет».

То чого ж тут більше – наївності чи цинізму?

Володимир Йадороб

Інструкція "Шість кроків для виправдовування звірств"

2009-01-17T10:19:07Z

Цю іронічну статтю можна наполегливо рекомендувати учасникам різноманітних холіварів - на кшталт хохлосрачів, релігійних диспутів та інших спроб довести всім на світі, що "наші" - це краще, ніж "їхні". Непогано її почитати і тим, хто вважає, що вбивство людини через "неправильне" обрізання, "не те" віросповідання чи інші відмінності є виправданим.

Отже, "Інфопорн" пропонує вашій увазі український переклад вкрай злободенної статті з "Irish Times":

Час від часу ви можете потрапляти в ситуацію, коли вам треба буде виправдовувати те чи інше звірство. Це може викликати у вас почуття тривоги, ніяковості та незручності. В крайньому випадку, ви змушені навіть будете вигукнути такі непристойні слова, як "неправильно", "аморально" чи "вибачте". Але цих проблем можна уникнути, якщо дотримуватись нашої простої шестикрокової інструкції по виправданню того, що виправданню не підлягає, - пише Фінтан O'Tуле.

1. Чому ви це кажете? Завжди починайте зі з'ясування мотивів тих, хто привертає увагу до таких інцидентів, як обстріл шкіл, блокування машин швидкої допомоги, підрив бомб в ресторанах, ракетні обстріли міст і т.і. Вони є антисемітами, анти-ірландістами , анти-ісламістами - без різниці. Навіть якщо ви знаєте, що ці звинувачення не відповідають дійсності, змушуйте їх заперечувати це.

Якщо ви стикнулися з явно незалежною, нейтральною і поважною організацією - "Червоним Хрестом", "Міжнародною амністією", "Human Rights Watch", якоюсь комісією ООН - ваша реакція має бути швидше співчутливою, ніж гнівною. Припустіть, що вони діють із найкращих спонукань, але пожалкуйте про те, що ними цинічно маніпулюють злі сили. Така тактика дає подвійний ефект - ви наголошуєте, що ваші критики - люди недалекі, а також ще раз цинічно звинувачуєте своїх опонентів.

2. Як там щодо...? Як там щодо 800 років пригноблення? Як там щодо Хартії "ХАМАСу"? Як там щодо Кромвеля? Що скажете про Голокост? Щодо секретних в'язниць? А як щодо ракет? Звичайно, логіка підказує, що відраза до одного звірства повинна розповсюджуватись і на всі інші. Якщо "ми" не маємо вродженої переваги над "ними" (ми, звичайно, маємо, але зараз не будемо про це), то повинні застосовуватися однакові стандарти. Але логіка - це не ваша справа; ваша справа - це провокування емоції та навішування локшини на вуха. "Як_там_щодо..." генерує обурення та розпалює пристрасті, і, що ще більш важливо - означає, що вам більше не потрібно говорити про те, що коїться. Пам'ятайте - вашим головним завданням є заповнення ефіру та сторінок газети всім, чим завгодно - за винятком вашої фактичної участі у звірствах.

3. Вони самі це зробили. Так, ми натиснули на курок, скинули бомбу, обстріляли, випустили ракету, прилаштували вибухівку. Але нічого подібного не сталося б, якби вони не розділили Ірландію, не відмовилися визнати Державу Ізраїль, не проголосували за "Шінн Фейн", проголосували за" ХАМАС "... і так далі. Повторюйте мантру "неминучі наслідки" та "невідворотна трагедія". Вживайте їх якомога частіше, і ваша фактична участь в звірствах повністю зникне. Вбивство - це ж насправді самогубство.

4. Ми попереджали. Ми залишили закодоване повідомлення про те, що ось-ось розпочнеться бомбардування. Ми скинули листівки з неба, пропонуючи мирним мешканцям цього району евакуюватись. Мабуть, попередження було трішки неточним, або трохи спізнилося. Можливо, коли евакуювалася одна частина міста, ми випадково підірвали бомбу в автомобілі в тому районі, в який вони евакуювалися. Можливо, в той час, коли вони шукали притулку в школах під прапором ООН, ми випадково обстріляли ці будівлі. Але - ми_попереджали.

5. Моралі не існує - є лише "моралізаторство". Від моралі за таких обставин - самі лише незручності, не в останню чергу тому, що вона може зачепити вашу власну совість. Існує, на щастя, майже магічне рішення - красиве слово "моралізаторство". Воно перетворює це огидне фундаментальне питання про добро та зло в конкурсне змагання між нестерпними педантами (ними) та проникливими реалістами (вами). Воно переміщує увагу зі звірств, що ви ото скоїли або підтримуєте - на психологічні вади тих, хто обурюється ними, і все це - завдяки кільком буквам! Особливо просунуті можуть комбінувати "моралізаторство" з "показушністю" в зневажливому відмахуванні на кшталт "зграя показушних моралізаторів", але для настільки всеосяжного заперечення основ міжнародного гуманітарного права потрібне як мінімум звання університетського професора.

6. Ми воюємо з ними, аби захистити себе. Ми повинні зробити це з ними, поки вони не зробили це з нами. Інші обачні формулювання можуть бути такими: "Тут, як і завжди, гуманність була б найбільшою жорстокістю по відношенню до нашого народу", "Єдиний спосіб впоратись з ними полягає в тому, щоби ставитися до них з необхідною жорстокістю. Якщо ми пожаліємо їх, то станемо в подальшому їхніми жертвами " і " Якби ми не нанесли їм превентивний удар, вони б знищили нас". Не дивлячись вишуканість цих фраз, слід з обережністю використовувати їх перед історично грамотною аудиторією, яка може знати про те, що вони походять з Німеччини 40-х років. А якщо хтось все-таки почне проводити паралелі - дивись пункт перший.

Правильне комбінування цих простих інструментів може згенерувати вражаючий обсяг затемнень, відволікань та дезінформації. Інші інструменти - наприклад, контроль за інформаційними потоками шляхом недопущення журналістів до місця події чи просто відверта брехня - є корисними, але не є суворо необхідним.

Єдине обмеження: цю інструкцію краще не використовувати тим, хто критикував подібні методи в минулому. Якщо, наприклад, ви витратили багато років, викриваючи паскудне лицемірство та відмазки ІРА у зв'язку з його звірствами по відношенню до цивільних осіб під час заворушень в Північній Ірландії, то, ймовірно, краще не застосовувати аналогічні лінгвістичні маневри на захист ізраїльського нападу на сектор Газа. За таких обставин, якщо ви не можете бути послідовними - ймовірно, краще помовчати.

Проілюструвати вищенаписане хотілося б двома прикладами - вчорашнью статтею невідомого покидька про загиблу журналістку Ольгу Байду:

Та палкою промовою білоруської фоннатки Бацькі Лукашенка:

Ноу коментс, як то кажуть :(

Переклад Т. Монтян

Позорный торг

2009-01-16T17:11:17Z

Киевская власть продолжает издеваться над киевлянами – и способы глумления становятся тоньше. Грубо было – когда подняли тариф на проезд на общественном транспорте в 4 раза. Тонко – это когда это решение с максимальным шумом пересмотрели и – решили не в 4, а в 3 раза.

В первый заход все удивились – почему именно в 4? Что, затраты метрополитена поменялись – зарплата сотрудников выросла в 4 раза? Стоимость рельс учетверилась?

Вряд ли, это у некоторых представителей киевской власти от химической стимуляции мозга все четверится в глазах. Без всякого экономического обоснования власть изменила концепцию и назначение метрополитена, автобусных, трамвайных и троллейбусных линий. Теперь они – предприятия по зарабатыванию денег, а не компании, обеспечивающие свободу передвижения граждан города. Это – чуть ли не разворот на 180 градусов, поскольку ранее, по сути киевляне основали эти предприятия не с целью создания прибыли, а с целью именно ездить по городу и не платить черт знает сколько.

Тем не менее, их транспорт забрали у киевлян – и теперь им нужно платить втридорога, чтобы на своем троллейбусе проехаться по своей улице.

Чтобы еще раз доказать безнаказанность городского головы, к травле киевлян присоединился так называемый антимонопольный комитет – весьма странное и в высшей степени бесполезное заведение, занимающее государственные квадратные метры на Львовской площади. Долгие недели оно тянуло быка за резину, периодически восклицая в своих пресс-релизах, что – кипит работа по изничтожению тарифной беды в городе Кия. Проскальзывали слова, как будто сошедшие с фронтовых сводок апреля 1945 – “окончательная и неотвратимая”. В результате кипучая энергия вылилась в то, что способно вызвать смех – да и то нездоровый. “Окончательно” решили скосить цену жетона на метро на смехотворных 30 копеек, “бесповоротно” – автобусно-трамвайно-троллейбусный билет – на 50 копеек. Да, у нас есть АМК – но толку с него ноль. Точнее, минус – пустая возня комитетчиков отвлекала внимание общественности и рассеивала готовность протестовать.

Протесты были – было две демонстрации под киеврадой, одну из которых грубо пресекли правоохранительные органы – показав, что они, как собака, готовы прислуживаться любой власти. Последний раз такие масштабы применения силы к социальному протесту – уже не вспомнить и когда был: это ведь не традиционно агрессивные национально-осовбодительные или политические темы, где много готовой к развлечениям молодежи…

Главным же моментом, скрывающихся за этим позорным торгом между властью и гражданами – это реальная экономика муниципального транспорта. Во-первых, есть серьезное подозрение, что при старой стоимости проезда в метро из 50 копеек не менее чем 30 уходило на - грубо говоря, содержание кассиров и дежурных, которые “не пущают”. То есть на две трети система работала сама на себя.

Во-вторых – это доходы от рекламы. Многих удивляет разница на порядок между прайсом в рекламном агентстве на единицу рекламной площади и теми цифрами, которые содержатся в отчете метрополитена. По-видимому, тут скрыта маржа, до которой далеко и РосУкрЭнерго.

Фінансист

Японське раціо

2009-01-16T17:09:20Z

Так сталося, що за останні роки найбільший в світі токійський рибний ринок став неофіційною принадою для туристів. Мабуть, цікаво спостерігати за аукціоном у виконанні японців. Як вони викрикують на своїй мові й жваво торгуються за тунець. Тільки от одна справа, коли японці самі закордоном ходять юрбою, та все підряд «клацають» фотоапаратами. А інша – коли до них суне на рибний ринок по 500 відвідувачів на день, що плутаються під ногами, мацають, курви, рибу руками, ну і, звичайно, клацають і клацають. Таким чином, заважаючи торгам і провокуючи працівників ринку до сварок…

Японський прагматизм узяв своє - і на вхід для туристів було накладено заборону. Але це – дрібниці. Скоріш за все, що й інші зробили б так само: туристи країні потрібні, але всьому своє місце і час. А тому йдіть на… Акіхабару.
А взагалі завів я мову про рибку, бо якось запала мені одна стаття про японську рибну промисловість. Запала, власне, з однієї простої причини - через небайдужість до того, куди наш уряд «пхає» позичені у МВФ гроші (читай: повішені на платників податків борги). Та й загалом тема «уряд і витрачене ним в умовах економічного спаду бабло», мабуть, багато кого цікавить… Шкода, що тільки не тих персонажів, що нашим Бородатим Йадоробом займаються (перепрошую за відхилення від теми). Так от. Коли читаєш про те, як взагалі розпоряджаються грішми уряди інших країн, то якось… жаба давить, чи що? Чи, принаймні, бере злість – маленька й зелена – якою вона тільки й може бути у випадку пересічного…
Як і в усьому світі, японська риболовецька промисловість потерпає від цін на пальне. Страйкували рибалки в Іспанії, Франції, Ірландії. І в Японії теж. Тільки саме в цій країні уряд розглядав не просто можливість та розмір надання позик під низький відсоток, аби компенсувати рибалкам затрати на пальне. Як це було в США, й до чого закликала Сара Палін. Японці ж… на те вони і японці, аби конструктивно підходити до таких проблем.
Розробка гібридних траулерів, я так розумію, почалася раніше за кризу. В такому траулері наявність двох двигунів – менш потужний з яких (150 кінських сил) служить для роботи генератора. Від нього живиться електромотор – дозволяє використовувати на третину менше пального, ніж у випадку звичайного траулера. Завдяки урядовим субсидіям придбати «гібрида» можна за ціною звичайного човна. А умовою для отримання урядової допомоги є скорочення витрат на пальне. Тобто - залишай «на прикіл» стару «посудину», та купуй нову гібридну.
Звісно, можна сказати, що це – допомога з «перчинкою». І тим не менше, це – те оптимальне/раціональне, що може в умовах кризи зробити уряд, аби врятувати галузь. Всіх, на жаль, в такий спосіб не врятуєш… Але з іншого боку – який іще тут конструктив намалюєш? Між іншим, японці впевнені, що Європа й США – потенційний ринок для їхніх траулерів-гібридів…
А взагалі особистості керівників – це те, в що упирається економіка будь-якої країни, не кажучи вже про окремі підприємства. В цьому відношенні серед японців трапляються дуже рідкісні перли. Останнє слово пишу без того, щоб брати його в лапки, бо перл воістину справжній! Ви можете собі уявити, щоб зарплатня гендиректора якоїсь компанії була меншою, ніж у її працівника, хай навіть і вищої ланки? Кажу ж – рідкісний перл…
У випадку президента і гендиректора Японських Авіаліній (Japan Air Lines) так і є: 90 тисяч доларів на рік (в перерахунку з ієн) – це менше, ніж отримують пілоти . В той час, як в інших авіакомпаніях скорочують штат працівників, цей поважний чоловік спочатку відмовився від своїх бонусів, потім «урізав» собі зарплату. І взагалі - пан ходить в одну їдальню із своїми підлеглими, стоїть в загальній черзі, та й на роботу їздить в громадському транспорті.

На те, чи слід директору такою «фігньою страждати», у кожного може бути своя думка. Але, в будь-якому випадку, приклад Харука Нашімацу доведеться наслідувати багатьом японським виконавчим директорам, бізнесменам та підприємцям. На що може вказувати масове паломництво ділових людей до храму божества, котре, за повір’ями, сприяє торгівлі. Тих, хто прийшов вознести свою молитву до нього, в цьому році було безпрецедентно багато.

Руслан Гетьман

Маланка з Червоної книги

2009-01-16T17:06:23Z

...Зранку в Чернівцях, біля мосту через Прут, група в камуфляжі із прапором невідомої держави патрулює автобусну зупинку. Побачивши фотокамеру, люди у військових строях поспішно відходять у провулок, один хвацько кривляється в об’єктив.
Дорога на Вашківці практично без блок-постів. Ніхто не зупиняє автівки аж до Дубівців, міжміський транспорт рухається за графіком, все спокійно. Це дивно. Трохи непокоїть лише те, що у Вашківці їде моя мама - хочеться, щоб все пройшло добре. А от мені дещо в інший бік. Повертаюсь в Чернівці, тим часом знайомий надсилає тривожну смс-ку: рух ВСІХ автобусів в напрямку за Сторожинцем сьогодні припинено. Транспорт в ті краї не йде.

Чорт, а поїздочка виходить занадто ризикованою. Думаю кілька секунд, а потім рішуче сідаю в маршрутку на райцентр. І не з таких місць вибиралась. Якось та буде.
В Сторожинці ледь підняла руку, як зупинилась крута іномарка. Іншим пасажирам водій сказав невиразне «иииии», але я попросила взяти хоча б жінку з дитиною і якогось хлопця-голосувальника. Вони вийшли в Буденці, там, де обіцяли перший кордон. Замість блок-посту при дорозі стояв лише присипаний снігом кам’яний Штефан чел Маре.
Водій сказав, що від Глибокої до Сторожинця довелось обминути два пости. Якось викрутився. Пощастило.
Чудей. Далі машина не їде. Виходжу в центрі. Румунські мелодії гримлять так, неначе ти стоїш біля колонок на рок-концерті. Селом їздить вантажівка з імпровізованою сценою, на ній кілька камуфльованих вояків і чоловіки, схожі на мафіозі, щось співають. Почалось.
Виїхати далі важко. В потрібному напрямку їде машина за машиною, але в жодній нема місця. Проїхав віз, в ньому одночасно сиділо майже два десятки чоловік. Всерйоз замислююсь про піший перехід. До Красноїльська залишилось кілометри чотири. До ПОЧАТКУ Красноїльська. Селище чимале, більше від кількох середніх буковинських райцентрів, разом узятих... Поки я так міркувала, нарешті зупинилася автівка. Є одне місце.
...Дорогою кордонів не було.
От і вказівник. Попереду понад 5 км пішого походу: кордон зі справжніх, а не ряджених міліціонерів завертає всі автівки. Десь ліворуч піднімаються засніжені Карпати, за ними вже Румунія.
Схоже на репортаж з гарячої точки?:) Точка й справді гаряча, по-хорошому пекуча: я вибиралась на найтрадиційнішу, найневідомішу, найкращу маланку України. Відразу хочу попросити пробаченрня за свою попередню статтю: я була неправа, і виправдання в мене лише одне - я не знала, що помиляюсь.
Тепер знаю.
Розрекламована, випещена увагою мас-медіа вашківецька маланка в порівнянні з маланкою красноїльською – як наперсток в порівнянні з Говерлою. Те, що відбувається тут, на румунському кордоні, словами не опишеш. Це дуже, дуже сильно і автентично. І масово — особливо якщо ти стоїш на перехресті в центрі селища, і на тебе одночасно з трьох боків сунуть три різні маланки, всі з музикою, всі чисельні, всі яскраві. Ірреальність. Сюр. Язичницька казка.

На страшній суміші румунської (буна зіуа, дорогі мої), української (все-таки вони в якій країні живуть?) і російської (цю вчать по телевізору) розмовляю з одним учасником, другим, п’ятим, дванадцятим. Найбільше цікавить ритмічна пісня, під яку йдуть всі такі різні маланки і яку співають навіть перехожі. Всі знічено посміхаються і кажуть, що вона не перекладається. Як не перекладається? Ну а от так... Так румунською ж вона? Румунською, погоджуються. А про що? А не знаємо. Діди співали, і ми співаємо...

Підозрюю, що і діди дідів, співаючи, вже не знали її перекладу. Підозрюю, що зіткнулася з чимось настільки давнім, автентичним і справжнім, що це варто негайно заносити в Червону книгу...

Традиційні маланкарські костюми ведмедів тут вражають різноманітністю. Оцей стіг, з якого виглядають веселі очі і якого тягне за собою чорний як негр «циган» - це «ведмідь» з одного кутка Красноїльська. Оці дивні конструкції з соломи і очерету, з триметровим розмахом крил і кілограмами флюоресцентних китайських квітів на крилах — це ТЕЖ ведмеді, з іншого кута. Є ведмеді з хутра, як справжні. Є бурі. Є білі. Всякі. Цигани теж абсолютно різні.

Найпершим я зустріла дорогою немолодого вже чоловіка в дивному костюмі-кулі з міліарда кольорових стрічечок. Не второпавши, що це за костюм, запитала пана, хто він. «Я Митрик», — слухняно відповів літній пан. «Це циган», — підказав мені мій юний гід Василь (він, як і я, добирався з Чернівців попутками, повертаючись в рідні пенати з іспиту).
Деякі костюми важать під центнер, тож навіть для кремезних хлопців нести їх не один кілометр важкувато. Тому час від часу «командоре» (так тут зовуть ватажків маланки, тих, кого в Вашківцях називають калфами) дає команду для відпочинку. Всі ведмеді сідають на коліна або лягають прямо в сніг — фантастичне видовище. Їх обережно поять (горілкою?) з маленьких скляночок, підтримуючі їхні голови.

Піднімають їх на прямі ноги – вбрані в очеретяні штани, ведмеді не дуже можуть згинати коліна. По свистку «цигани» вдаряють своїми велетенськими булавами об землю – і ведмеді починають звіріти, качатися по землі, кидатися один на одного. На відміну від інших маланок, на глядачів не кидаються: ведмежі кігті – довгі і залізні, тож можна перехожих поранити. Все має бути дисципліновано, інакше в таких костюмах не можна. Від такої дисципліни моє спрагле порядку серце просто розтануло.

Біля найкрутішого місцевого бару — імпровізована сцена-вантажівка. Тут співають вже не самодіяльні, а порофесійні артисти, запрошені господарями з Чернівців. Наколо крутяться дівчата-«циганки»: на відміну від Вашківців, тут в святкуваннях дозволяється брати участь і дівчатам. А от звички купатися після свята в Красноїльську немає: дорогоцінні, вишиті і прикрашені костюми гріх мочити в холодній брудній воді. Особливо розкішні костюми у численних «царів і цариць» («regii si reginele»). Найчастіше це діти в румунських народних костюмах (і часом царів набирається не одна сотня) з шаблями або дрючками (спотворені скіпетри?) в руках. Час від часу короновані учасники за командою старшого танцюють у колі.

Політизованою маланку в Красноїльську не назовеш. Хоча на святі згадали й газовий конфлікт: селищем їздила пересувна бурова установка.

Ввечері маланкарі збираються у ватажка, де до ранку пригощаються й танцюють. Сучасні свята підкориговують давні традиції: останнім часом хлопці-маланкарі на зібрані гроші влаштовують рівно за місяць, на 14 лютого, свято для своїх дівчат.
Ірина Пустиннікова

Камень преткновения в премьерских руках

2009-01-16T17:03:05Z

Моя предыдущая заметка на тему газа вызвало прямо-таки шквал комментариев. Я благодарен всем своим оппонентам, дискуссия с которыми позволяет вникнуть во все нюансы нынешнего скандала. Думаю, пришла пора копнуть глубже, и выяснить: а что же все-таки должна или не должна делать каждая из сторон, и, самое главное – как выпутаться из сложившейся ситуации.

Начнем сначала.
До 1 января 2009 года газ в Украину поставлял не «Газпром», а его дочерняя структура с частными интересами – «РосУкрЭнерго». Не буду обсуждать, чьи частные интересы в ней присутствуют, факт остается фактом: Украина покупала газ у РУЭ, и деньги платила РУЭ. Окончательный расчет был произведен 30 декабря 2008 года – со значительным опережением оговоренного срока. По состоянию на 31 декабря представители «Газпрома» подтвердили факт окончательного расчета и начали надеяться, что скоро эти деньги увидит и «Газпром». Но это их личные, «Газпром-РУЭшные» отношения.
Срок действия договора на поставку газа между Украиной и РУЭ завершился утром 1 января 2009 года. Прямой договор с «Газпромом» (или с любым другим поставщиком) пока не подписан. Таким образом, поставки газа на экспорт из России в Украину, если таковые осуществляются, являются незаконными. Со всеми вытекающими последствиями, типа конфискации контрабандного товара и привлечения к уголовной ответственности виновных. В связи с этим «Газпром» прекратил подачу газа на экспорт в Украину, и сделал это вполне обоснованно.
Помимо экспорта газа, между «Газпромом» и «Нафтогазом» существует контракт «Об объемах и условиях транзита российского природного газа через территорию Украины на период с 2003 по 2013 годы». Это единственный документ, который предусматривает какие-либо обязательства украинской стороны, касающиеся транзита газа через свою территорию, и если дело дойдет до судебного разбирательства – судить будут именно по нему.
В данном документе подробно оговорены технические вопросы, касающиеся подачи газа по всем имеющимся направлениям, рабочие режимы и допустимые отклонения, нюансы проведения плановых работ и координации действий сторон. При этом, в договоре особо оговариваются вопросы, которые должны согласовываться на основании ежегодных межправительственных протоколов между Правительством Российской Федерации и Кабинетом Министров Украины. В частности, к таким вопросам относятся:

- объем транспортируемого газа;
- стоимость услуг по транспортировке;
- объем российского газа, поставляемого в счет оплаты за услуги;
- стоимость газа, поставляемого в счет оплаты;
- порядок осуществления расчетов.

Нетрудно убедиться, что «Газпром» и «Нафтогаз» – не действующие лица, а только технические исполнители транзитного соглашения. Государство крепко держит руку на всех финансовых и «бартерных» взаимоотношениях. Это закреплено на законодательном уровне, в частности, межправительственным соглашением, ратифицированным Украиной.
Согласование финансовых вопросов, согласно контракту и международному соглашению, должно выглядеть следующим образом. Раз в год полномочные представители правительства (премьер, вице-премьер, министр или заместитель министра) должны договориться и подписать ежегодный протокол. На основании протокола исполнители («Газпром» и «Нафтогаз») подписывают двустороннее ежегодное Дополнение, в котором отражают все вышеупомянутые моменты и принимают соответствующие обязательства на следующий год. Такая процедура прописана и в самом контракте: никакой самодеятельности исполнителей в финансовых вопросах транзита газа быть не может.
По большому счету, без подписываемых Дополнений, данный контракт сам по себе – это «предварительный договор» (в терминах ч. 1 ст. 635 ГК Украины или ч. 1 ст. 429 ГК РФ), по которому стороны обязуются в будущем заключать соглашения на указанных в договоре условиях. Как и полагается в предварительных договорах (ч. 3 ст. 635 ГК Украины), в контракте очень подробно расписано, каким образом в будущем они будут согласовывать существенные условия. А именно – путем подписания Дополнений на основании ежегодно подписываемых межправительственных протоколов на каждый следующий год.
В итоге, только при наличии действующего ежегодного Дополнения контракт превращается в заключенный договор на оказание услуг, в котором, как это полагается по закону, четко перечислены все существенные условия и обязательства сторон. Не знаю, как с точки зрения шведского права, но согласно ч. 1 ст. 432 ГК РФ и ч. 1 ст. 638 ГК Украины, «голый» контракт (без надлежащим образом оформленных Дополнений) не может считаться заключенной сделкой и действительным договором на оказание услуг.
В 2003-2005 годах согласование вопросов транзита происходило в строгом соответствии с прописанным в контракте порядком. Межправительственный протокол на 2003 год был подписан 1 июля 2002 года, на 2004-й – 29 августа 2003 года, на 2005-й – 2 июля 2004 года.
Межправительственный протокол на 2006 и все последующие годы подписан не был. Несмотря на это, «Газпром» и «Нафтогаз» договорились напрямую, самостоятельно согласовав финансовые условия транзита, к тому же привлекая к соглашению третьи стороны. Так, 4 января 2006 года они подписали Дополнение № 1 ГУ-06, а 20 апреля 2007 года – Дополнение № 1 ГУ-07. Это – не просто явная самодеятельность и самоуправство, это очевидное нарушение условий международного соглашения и требований национального законодательства. Однако ситуация, по всей видимости, устраивала все заинтересованные стороны, и заложенная под транзитный контракт бомба замедленного действия не была обезврежена ни правительствами, ни «зоркой» прокуратурой, которая обязана защищать интересы государства, ни самими сторонами.
Наконец, настала ситуация, когда одну из сторон данная ситуация перестала удовлетворять, и мина была приведена в действие. И надо отдать должное: с юридической точки зрения все было сделано безукоризненно.
Во-первых, «Нафтогаз» во всеуслышание заявил, что ранее согласованные условия транзита его не устраивают. Более того, с 1 января 2009 года он недвусмысленным образом отказался работать по-прежнему, и начал забирать газ прямо из трубы. По всей видимости, это было сделало для того, чтобы не дать оснований для признания ранее подписанных условий действительными, например, в порядке, предусмотренным ст. 218 ГК Украины и соответствующими нормами гражданского законодательства других стран.
Во-вторых, Министерство топлива и энергетики Украины обратилось в Хозяйственный суд города Киева с иском о признании недействительными Дополнений № 1 ГУ-06 и № 1 ГУ-07, которые предусматривали транзит газа по территории Украины по тарифу 1.6 доллара за транспортировку 1000 куб. м. на 100 км.
Почему именно Минтопэнерго?
Согласно контракта, споры между сторонами рассматривает Арбитражный институт Торговой палаты города Стокгольма, применяя материальное право Швеции. Напомню, сторонами контракта являются «Газпром» и «Нафтогаз». Министерство топлива и энергетики Украины, интересы которого ущемлены незаконными действиями этих компаний, стороной контракта не является, а потому и подало иск по месту нахождения одного из ответчиков, как это предусмотрено украинским законодательством и украино-российским соглашением о порядке разрешения споров, заключенным в 1992 году. В решении суда по данному делу несколько страниц было посвящено обоснованию того, почему данный иск является подсудным именно Хозяйственному суду города Киева.
5 января 2009 года суд своим определением приостановил действие двух упомянутых Дополнений, а 9 января 2009 года принял решение о признании их недействительными. Стоит особо отметить, что решение суда по данному иску – на удивление грамотное, исчерпывающее и безукоризненное с точки зрения аргументации и мотивации даже в мелочах.
Приведу пример. Многие недоумевают: почему решение украинского суда составлено на русском языке. Рассказываю.
Согласно ст. 3 Хозяйственно-процессуального кодекса Украины, язык судопроизводства определяется ст. 21 Закона Украины «О языках в Украинской ССР». Данный закон – один из советских реликтов в современном украинском праве. Несмотря на то, что последние изменения вносились в него в 2003 году, там четко оговаривается, на каком языке общаются между собой Прокуратура УССР с Прокуратурой СССР и на каком языке подается документация о выборах народных депутатов СССР. Что касается языка хозяйственного судопроизводства, ст. 21 этого Закона гласит: «Арбитражное производство по делам, в которых участвует сторона, находящаяся на территории другой союзной республики, осуществляется на русском языке». И хотя Российская Федерация не является «другой союзной республикой», она – правопреемница РСФСР, а потому требования данной статьи применимы в полном объеме.
Как бы там ни было, начиная с 05.01.2009, действие Дополнений к контракту прекратилось, а вместе с ними исчезли правовые основания для оплаты услуг транзита (деньгами и/или «технологическим» газом) и, по большому счету, для оказания услуг по транспортировке. В тот же день российская таможня предупредила, что какие-либо правовые основания для поставки газа в Украину отсутствуют, и если газ будет «оседать» на территории Украины, то это будет рассматриваться как нарушение валютного законодательства, а по сути – контрабанда. Именно в связи с этим, а отнюдь не по «высочайшему повелению», «Газпром» начал снижать поставки транзитного газа на сумму использованного для организации транзита, а затем и вовсе прекратил транзитные поставки по территории Украины.
Что мы имеем на данный момент?
Заключенного контракта на поставку газа из России в Украину – нет. Действующего контракта на транзит, с оговоренными объемами и стоимостью газа, поставляемого в оплату услуг – нет. Скажите, на каких законных основаниях сегодня может осуществляться транзит российского газа? Каким образом сегодня чиновники «Газпрома» могут поставить в Украину хоть кубометр газа, чтобы завтра не оказаться на допросе у следователя? Каким образом «Нафтогаз» может принять и транспортировать на западную границу хоть кубометр российского и при этом не быть обвиненным в контрабанде?
Вот примерно такая ситуация сложилась сегодня в нашей газотранспортной системе. Кто и как ее должен разрулить?
Глава «Нафтогаза» Олег Дубина может сколько угодно ездить в Брюссель, в Москву, и проводить там сколько угодно переговоров, сколько угодно ходить с указкой по диспетчерской и просить россиян «одолжить» ему газ. Транзит в Европу от этого не начнется. Кстати говоря, в прошлом году Дубина уже получил неприятности от таможни, когда принял нерастаможенные объемы импортного газа из хранилищ. Думаю, он понимает, что при наличии большого числа претендентов на его кресло проблемы у него обязательно возникнут.
Восстановление транзита газа невозможно без подписания «ежегодного межправительственного протокола», как это прямо предусмотрено соглашением между Украиной и Россией и контрактом. Напомню: главой Правительства Российской Федерации является господин Путин В.В., премьер-министром Украины – госпожа Тимошенко Ю.В.. Именно эти люди являются основными действующими лицами нынешнего скандала, и разблокирование поставок российского газа в Европу находится исключительно в их руках.

Сергей Дибров

P.S. Пока, на данный момент, единственным действующим документом, подписанным «Нафтогазом» и «Газпромом», является предварительное соглашение – вышеупомянутый контракт. И хотя без Дополнений транзит газа по нему невозможен, документ достаточно интересен сам по себе, потому что довольно ясно дает понять, что такое «нормальный режим работы газотранспортной системы». Прочитав его, можно узнать, что для ее функционирования нужна равномерная подача газа по всем направлениям, а суточные колебания подачи газа на выходных газоизмерительных станциях не должны превышать плюс-минус три или пять процентов от заранее оговоренных, среднесуточных объемов. Что любые изменения в работе системы могут происходить исключительно по согласованию сторон, которое должно производиться весьма и весьма заблаговременно. Наконец, что возможность несогласованного отбора российского газа для технологических нужд прямо предусмотрена п. 10.4 данного контракта

Смалимо?

2009-01-15T17:36:17Z

Огляд новин за 15.01

Як не старалася Юля зі своїми прісними загнати Стельмаха до вовчої ями, а він таки втік. Старий матьорий волчара так просто не здається. От, здавалося б, фінансова криза – які ще тут можуть бути відпустки у голови Нацбанку?

А звичайні. Стельмах добре розуміє, що передноворічна зупинка падінні курсу гривні була лише тимчасовою передишкою перед фінальним ривком вниз до безкінечної прірви. Газова війна лише неминуче посилила цей ефект. У цьому сенсі, як не дивно, виявився правим Литвин, який казав, що ми програли газову війну. Щоправда, Литвин таке сказонув, щоб підлизнути ліліПутіну нижче спини і мав він на увазі зовсім інше…

…Втеча Стельмаха означає, що песець вже близько. Загалом, він нічого особливого не втрачає – політичного майбутнього у нього давно нема (а може й ніколи не було) без Ющенка, у якого його нема за визначенням. Звільнити його не можуть, поки він не повернувся на роботу, а після відпустки він може, наприклад, захворіти на скільки завгодно довгий час. І найголовніше - він не буде нести відповідальності за все, що відбуватиметься без нього.

Так що Стельмах нормально відсмалив, залишивши Юща та Юлю біля ними усіма викопаної ями чекати, хто перший в неї навернеться та скрутить собі в’язи.

Але куди йому до Юлі, яка не просто смалить – заливає усе навкруги напалмом по всенький горизонт. Сьогодні на нараді з головами обласних державних адміністрацій вона перекомуністила по кумуністості навіть лідера комуністів Пєтю Симоненка.

На її думку, ефективним способом подолання кризи буде, коли губернатори «із застосуванням важелів податкової адміністрації домоглися зниження цін на продукти харчування». Нє, як споживач я не маю нічого абсолютно проти: і двома руками за те, щоб олія коштувала по 2 гривні за літр, а пиво – по гривні відро. Але це мають бути ціни, обґрунтовані ринком. Бо оце Юліне ноу-хау призведе тільки до того, що виробники тупо не захочуть продавати свою продукцію за штучно заниженими цінами. І вона зникне. І, наприклад, тієї самої олії не буде в продажу взагалі. Та біг з нею, з олією – ПИВА може не бути! А якщо буде, то лише контрабандне і за шалені бабки.

Ну, і якщо загалом користуватися Юліною термінологією, яка любить поговорити про ринковість нашої економіки, то оцей податковий прес шантажу – дещо неринковий метод, нє? Більше того, це ще тягне на зловживання владою – такий собі владний рекет. Продрозверстка, як це називали комуністи у 32-му році.

До цього всього слід додати Юліні заяви з приводу націоналізації обленерго, які належать Фірташу. Мені, звісно, особисто Фірташ до лампи, але це буде такий собі прецедент, який сформує подальше руйнування законності як явища у цій державі. Сьогодні заради справедливості заберуть обленерго у Фірташа, потім без усіляких сентиментальних нісенітниць (типу справедливості) почнуть забирати будь-який ласий шматочок бізнесу, а вже звідти зовсім недалечко до виселень «біомаси» з облюбованого владою будиночку без жодних пояснень…

Володимир Йадороб

Олег Дубина: “У меня одно обращение к международным наблюдателям: говорите, пожалуйста, правду!”

2009-01-15T17:35:06Z

Я бы хотел проинформировать вас о той ситуации, которая на сию минуту сложилась в работе ГТС. Это то, что касается транзита и прокачки газа для европейских потребителей. К сожалению, ситуация со вчерашнего дня не изменилась. Единственно, заявка, которая пришла от диспетчеров Газпрома, - они просят 22 млн по тому же самому маршруту, который предлагали - из “Суджи” на “Орловку” и 22 млн на Словакию.

Поэтому вчера мы отправили, учитывая то, что нету технического соглашения на год, временное техническое соглашение до 1 февраля, по которому будет работать ГТС. И пока ждем на него ответа.

Также, чтоб не было совместных обвинений, мы направили (запрос - “Финансист”), что нам нужен технологический газ, учитывая то, что у нас есть в хранилище, и на сегодняшний день не урегулированы вопросы цены транзита и цены газа.

Мы просили в виде технического кредита, занять, как угодно… На сегодняшний день ответов я не имею.

Сегодня ГТС работает, я считаю, первый день, когда можно сказать: в спокойном состоянии. 197 млн кубов мы подымаем из хранилища, 62 млн – собственной добычи, население у нас берет вместе с теплокоммунэнерго 195 млн и 47 млн берет промышленность. Вот на сегодня пока все.

Письмо, которое пришло дополнительно сейчас из Газпрома, т.е. они все-таки в требовательной форме выражают свое желание провести экспорт газа в количестве порядка 100 млн в том же самом направлении – на “Орловку” и на “Ужгород” – 22 млн, чего технически сделать, мы не можем, чтоб не разбалансировать систему.

А они (Газпром – Ф.) понимают, что это может привести к разбалансировке системы?

Я думаю, - понимают.

Какой выход вы предлагаете? С какими предложениями вы обращались к Газпрому?

Временное техническое соглашение направлено Газпрому, где определена жизнь до 1 февраля. Т.е. мы можем перестроить работу системы, которая должна еще обеспечивать потребителей Украины, будет какое-то изменение, на которое мы не сможем среагировать, опять будет остановка, опять будут совместные обвинения. Я считаю, это никому не надо.

(Вопрос о диалоге с Газпромом)

Мы находимся каждый день на телефоне. Если есть какое-то понимание близкое к тому, что мы можем что-то подписать, поверьте мне, я готов вылететь в 1 в 2 ночи, в любое время суток.

(Вопрос – открыта ли задвижка входной трубы)

Мы не перекрывали газ. Мы сказали, что нет возможности его провести по тому коридору, который вы просите. Нет технической возможности, это не нежелание.

Значит эти 76 млн – на украинской территории?

Нет. На украинской территории не находится ничего.

Вчера представители Газпрома утверждали, что как только на Украину будет заходить газ, он автоматически должен выходить на западной границы?..

Он никуда и не улетучился, технологический газ и состояние стоимости ГТС включает в себя т.н. технологический газ, который и находится в трубах, он есть и он работает сегодня на всю Украину.

Т.е. как только начнется прокачка со стороны Газпрома…

На сие есть 36 часов, которые мы оговариваем в техническом соглашении. Я об этом говорил уже не раз. Я думаю, что все работники Укртрансгаза стоят и будут стоять на той позиции: в кратчайшее время выполнить все положенные работы для того, чтоб этот газ пришел в пункт назначения как можно быстрее.

Какие последствия (…) для европейских стран на сегодня, что мы можем ждать?

У нас нет обязательств перед европейскими странами поставлять им газ, у нас есть контракт, который работает на сегодня 2003-2013 года, к сожалению он без изменений, которые были подписаны с нарушениями, но он существует, он сегодня работает. Не мы останавливали газ и мы это доказали ЕС. Почему это сделала Россия – это к ней вопрос пожалуйста, все иски – знаете куда.

Цена газа для Украины – есть какой-то позитив на переговорах?

Ні, на сьогоднішній день нема ніяких позитивних прогресів.

(…)

Вчора президент України сказав, що якщо Росія буде наполягати на тому, що ціна газу для України має бути більше 400 доларів, то ми піднімемо плату за транзит газу до 10 доларів за 1000 кубометрів.

Як тільки я отримаю директиви до переговорів – я зразу вас поінформую.

Скажите, на какой цене настаивает Газпром, какую цену предлагает Украина и допускаете ли вы возможность выкачки газа из подземных газохранилищ, для того чтоб направить его на нужды европейских потребителей?

Те що стосується газу, який підняти зі сховищ і направити до європейських споживачів. Цього зробити неможливо, я вам назвав цифри, по яким ми тільки ледь-ледь закриваємо баланс потреб України. І то промисловість на сьогоднішній день обмежена. Тому про це не йдеться.

Ви чули заяву президента і прем’єра спільну? Там чітко все прописано.

Вы обращались в ЕС убедить Россию возобновить поставку? Второй вопрос: почему в Болгарию не дошел газ?

Наш газ не дошел в Болгарию по больше технической причине, потому что давление в трубе, которое должно было идти на Румынию, с молдавской стороны, т.е. перепад давления здесь очень существенный, поэтому все, что мы смогли сделать, мы сделали, остальное – не смогли.

По Евросоюзу, да, у меня было предложение: если вы хотите к нам предъявлять претензии, мы готовы с вами рассматривать вопрос на транзит российского газа в европейские страны на территории Украины с вами.

(Вопрос о взаимодействии с иностранными наблюдателями)

Вы знаете, у меня обращение было одно к международным наблюдателям: говорите, пожалуйста, правду. Только я услышал, что не могут найти директора “Укртрансгаза” на месте - я сегодня подписал приказ, что сегодня за всех наблюдателей отвечает господин Диденко, потому что он у меня все время здесь под рукой…

Я думаю, что и этот был все время под рукой и на месте здесь, т.е. я сомневаюсь, что кто-то мог Марчука не найти в этом здании. Поэтому у меня только одно к наблюдателям: говорите правду.

Почему Газпром такой странный маршрут просит от Украины?

Знаете, вот здесь сидят люди за столами, они настолько вместе проходили одну школу… точно так же как они знают русскую ГТС, так же и русские знают нашу ГТС, я потом выйду и вы у них можете спросить – они вам это подтвердят – они решают намного быстрее вопросы между собой, чем мы можем согласовать это, куда примешивается еще политика.

Фінансист

Мєнти панаєхалі (с)… на Бородая

2009-01-15T16:54:24Z

Ну що ж, шановні читачі нашого прекрасного офіційного порносайтєга державної влади, здатність робити далекоглядні висновки із подій, що вже сталися, не входить до списку чеснот нашого міліційного начальства. Чи то в силу принципового конфлікту з «діловою» репутацією, чи то з огляду на неймовірну куцість цього списку. Тому, як казав відомий герой Ярослава Гашека, хто хоче по пиці – дістане тричі.

Очевидно, Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного управління МВС України у м.Києві вирішило закрити нам рекламний бюджет на рік уперед.

Отож із упертістю, вартою кращого застосування (наприклад, для боротьби з економічною злочинністю, нє?), продовжує слати на домашню адресу Тетяни Монтян листи. Як і раніше, мєнти вимагають видати їм партизана Володимира Бородая. Їх не зупиняє навіть традиційна у таких випадках пошана перед пам’яттю невинно убієнного (ними ж!) журналіста…

…Кстатє. Пропоную вшанувати пам'ять Бородая хвилиною мовчання!

Дякую. А тепер повернемося до наших воістину баранів.

Оскільки новий надісланий УДСБЕЗ лист є практично точною копією попереднього (окрім веб-адреси порносайтєга, яка тепер вказана вірно – це переконливо свідчить про те, що таваріщ Онопрієнко О.В. все-таки здатен читати), нема сенсу вдруге зупинятися на його змісті. Тим більш, що Бородая все одно не повернути (плачу крокодилячими сльозами).

А тому хочу зупинитися на його суті. І з цього приводу хотілося б відповісти таваріщам із УДСБЕЗ таке:

По-перше, збір даних для позовної заяви не є оперативно-розшуковою роботою. Тому ВИМАГАТИ від Монтян чи будь-кого іншого якоїсь інформації про Бородая міліція не має права. І будь-яка спроба ментів вилучити комп’ютер, затримати, вчинити обшук і т.п. щодо Монтян або когось іще - буде грубим порушенням закону.

А поки усі ці писульки таваріща Онопрієнка – лише приватне листування, яке відбувається лише з доброї волі Монтян та бєзврємєнно усопшого Бородая і може бути припиненим у будь-який момент. Причини того, що УДСБЕЗ досі не був посланий в альмаНАХ прямим текстом - лежать у межах ірраціональної любові колективу «Інфопорну» до блаженних, юродивих і взагалі клоунів. При цьому особисто я вважаю, що нема кращого способу боротьби із такими… гм… особами при владі, аніж безмежний попуск оних в прямому ефірі.

По-друге, тим міліцейським начальникам, які задумали та керують операцією по ізнічтоженію борадаєвсько-інфопорнівської зарази, вочевидь не вистачає клепки подумати наперед про те, що у випадку судового процесу їм доведеться не просто судитися із електронним виданням (чия діяльність не регульована жодними законами), а й доводити суду, що відповідач і є Бородаєм. Що неможливо в принципі хоча б тому, що автор при написанні статті, через яку і почався увесь цей цирк, користувався іншим, випадковим комп’ютером. Єдиним доказом того, що відповідач і є Бородай, будуть лише його особисті свідчення, від яких він може також відмовитися у будь-який момент – адже за законом ніхто не зобов’язаний свідчити проти себе.

По-третє, спєциально для дєтєй пріроди з УДСБЕЗ і особисто пана Онопрієнко повідомляю:
З А К О Н У К Р А Ї Н И
Про інформацію
Стаття 49. Відшкодування матеріальної та моральної шкоди

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати по суду лише спростування недостовірної інформації та не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадову особу органу державної влади чи органу місцевого самоврядування права на захист честі, гідності та ділової репутації у суді.

Оскільки листи йдуть на офіційних бланках і з печатками, Онопрієнко виступає як офіційна особа, держслужбовець. А отже – порушує закон, вимагаючи компенсації моральної шкоди.

По-четверте, як відомо, журналіст має право не називати джерела своєї інформації.

По-п’яте, пан Онопрієнко, вочевидь, трошки перебирає на себе функцію суду, коли береться називати викладену мною інформацією недостовірною. А це, як відомо, злочин.

По-шосте, хотілося б дізнатися: чим іще, окрім як розважанням колективу «Інфопорну» та його читачів, займається УДСБЕЗ у контексті боротьби із економічною злочинністю? Також було б непогано почути критерії, за якими статтю «Історія про те, чому міліцію називають «мусорами» Володимира Бородая класифіковано як економічний злочин. У пана Онопрієнка що – внаслідок цього бізнес навернувся?

І, нарешті, останнє. Мене завжди дивувало, як люди можуть не розуміти наслідків своїх вчинків. От чи думали мєнти про те, що буде далі, коли починали цю епопею із листами? Так же ж воно очевидно: Бородай разом з Монтян люб’язно будуть ходити на усі засідання, де ця парочка виставлятиме пана Онопрієнка сотоваріщі повними клінічними ідіотами. Більше того, після кожного судового засідання Бородай буде смалити напалмом по усій мєнтовській конторі. А вже Монтян постарається, щоб цих засідань було побільше, да)))

Наприкінці зізнаюся: мене щось почало пострьомувати – а саме, здалося, що Монтян і справді на ничку від нас прикотила таваріщу Онопрієнку бочку коньяку, щоб він нас безкоштовно пєарив))

А тепер – підводимо підсумки нашого конкурсу, ггг. На жаль, НІХТО так і не вгадав ім’я того, хто під лічіною підлого Бородая порочив честь та ділову репутацію нашої прекрасної міліції. Тому приз доведеться пити самому))

Успіхів!

Олексій Бик,
офіційний привид Володимира Бородая

P.S. Усю потрібну для позову інформацію пан Онопрієнко отримає від Тетяни Монтян листом.

Це вам не цацкі-пєцкі

2009-01-15T15:51:55Z

Важка робота у вербувальника. Неймовірно важка. Спочатку ти відвоював своє в Іраку, а далі є варіанти. Один з них - тебе переведуть у батальйон вербувальників. І доведеться тобі «підписувати» інших на те, через що ти пройшов сам. І при цьому на тебе тисне начальник згори, бо ж норму виконати мусиш. А крім того, сама по собі робота курв’яча на стільки, що совість щемить, хоч голову у зашморг. Бо знаєш, що «там» потрібні сильні люди, котрі зможуть прикрити в бою, а не ті, кому ти локшину на вуха розвішуєш. Дехто від такої роботи «ламається» й накладає на себе руки…

Скоріш за все, з огляду на таку от проблему Пентагон і вирішив вкласти дванадцять мільйонів в експериментальний військовий центр (Army Experience Centre). Простіше кажучи – вербувальну кантору розважального штибу. Тут тобі і кілька комп’ютерних залів, і рок-музика. Хочеш – можеш погасати-постріляти з бобика «Хамві». Тяжієш до неба? Іди в іншу залу, «пересаджуйся» на гелікоптер «Апач» - та «мочи» ворогів згори.
Сержант, що відповідає за цей комп’ютерний клуб-вербувальню, каже: потенційні новобранці мають знати, що (!) служба в армії – це не тільки вештання зі зброєю напоготові та виламування дверей. Мовляв, вісімдесят відсотків вояків регулярної армії виконують інші функції, ніж безпосередня участь у бойових діях. От тільки у ветеранів війни в Іраку ця гламурна кантора і сама ідея її створення викликає огиду…
А взагалі - ставка правильна. Чим іще заманити, як не тим, що найбільше користується попитом? Хоч і банально виходить (типу - майбутнього воїна заманюють іграшкою), але, як не крути, комп’ютерні ігри – це вже давно для багатьох своєрідний «наркотик». Чи, принаймні - цікавий спосіб згаяти час. На чому, власне, й ставили акцент під час проведення останньої Виставки Споживацької Електроніки (CES) в Лас-Вегасі.
Американці йдуть в армію не через те, що в комп-ігри «загралися» - їх нині туди рецесія заганяє. Але те, що іграшки беруть гору над іншими видами розважалки, тобто над музикою та журналами – правда. Можливо, допомагає та ж таки рецесія. Принаймні, так хочеться думати фахівцям. Мовляв, комп-ігри – чи не найдешевший зараз вид розваг. Та й справді - на біса купувати попснявий альбом Guns n’ Roses, коли краще придбати Guitar Heros, перетворитися на Слеша (соло-гітариста згаданого гурту), та «залабать» ще крутіше? Чи самому «виграти» кубок європейської першості на FIFA, а не псувати собі нерви, вболіваючи за національну збірну. Чи навіть замість Гордона Брауна «порулювати» британською економікою в умовах кризи кредитування.
На «озброєння», як бачимо, індустрія комп-ігр бере усе підряд. Все, що тільки може достукатися до емоцій людини – від музики і до політики. З цією індустрією навіть відбувається щось на кшталт маленької гендерної революції. Раніше виробники орієнтувалися загалом на геймерів-чоловіків, створюючи чоловічих персонажів з непропорційно великими пістолетами (мабуть, це «компенсація»), та крихітних жіночих - з непропорційно здоровими цицьками… А зараз вони звернули увагу на жіночу аудиторію і розробляють гендерно-нейтральні продукти, типу – Nintendo Wii. Просуваючи останній, наприклад, бонусом у вигляді підписки на Cosmopolitan. Хоч деякі жінки і сприймають це, як незграбний маркетинговий хід, тим не менше, радійте, любі, - вас теж беруть до уваги…
Що ж, виходить, що комп-ігри – це не просто цацкі-пєцкі, а ого-го яка індустрія. І навіть в часи глобальної рецесії. Хоча й нічого дивного в цьому немає: на людських «слабинках» подібні індустрії і тримаються. Тільки от із «слабинками», буває, трапляються такі заковики, що ховайся в жито. Коли вони в психоз переростають….
Хоч з самого початку цю новину я знайшов не на зовсім поважному сайті, але наразі її вже «вивісили» і на поважних теж. Так от. Хлопчина – на той час йому було16 років – попросивши батьків заплющити очі, мовляв, зараз буде «сюрпрайз», обох «поклав» короткостволом. Батько дивом вижив… А підставою, взагалі-то, було те, що татко-пастор «щемив» синка-малолітку за те, що той захоплюється комп-іграшкою. Навіть відібрав ту іграшку та в сейфі причинив. В тому, що й короткоствол зберігався…

От такі от цацкі-пєцкі...

Руслан Гетьман

Чому Україна не пускає російський газ?

2009-01-15T15:49:46Z

Це питання хвилює не лише змерзлих європейців, а й українських журналістів, які остаточно розчарувалися в спробах зрозуміти суть «газового вопроса». Інформаційна війна дезорієнтувала самі ворогуючі сторони – то в Росії газу нема, то Україна його не може взяти, то взяти вже хоче, а дають не так… Все як в анекдотах про невдалі спроби першого сексу.

Науковий аналіз подій показав, що за повною відсутністю логіки, яку намагаються «висмоктати» аналітики й міжнародні оглядачі, ховається проста як колесо спроба української влади врятувати країну від розвалу, а народ – від голоду й холоду.

Стратегія наших політиків дуже проста: навіть коли москалі згодяться дати газ Європі (кажуть, що вони вже його дають, але це неправда), ми його не пускатимемо з усіма можливими відмовками, а коли вже зовсім припече - підірвемо газопроводи і скажемо, що це диверсія злого Путіна.

Далі Європа, яка до того часу впаде у відчай від безрезультатності тяганини у Стокгольмському суді, рішення якого не виконуватиметься, буде змушена до радикального кроку – оголосити війну Україні і швиденько окупувати її територію, зробивши провінцією … наприклад, Польщі або Литви (логіка: відновлення історичної справедливості), або, якщо пощастить, то і самої Швейцарії.

Цим буде вирішено і проблему вступу України до НАТО, і обламано Путіна з Медвєдєвим, і створено прецедент для майбутнього приєднання Грузії. Як сказано у класика: «і цим убить двох зайців вмить, і колєктіви заміріть».

Саме на цей варіант розвитку подій натякає МЗС, пропонуючи Європі розглянути можливість покупки газу безпосередньо на кордоні України з Росією, про що сьогодні повідомив посол України при ЄС Андрій Веселовський. А ви як думали?

Славко Агеєв

Хто ходить по судах, той в цирку не сміється

2009-01-15T13:45:54Z

Чергове (четверте) засідання у справі Галкіна на довгі роки продовжило життя тим, хто прийшов на нього. Особисто я давно так щиро не сміявся у загалом драматичній ситуації. Про попередні засідання читайте тут і тут. Початок історії читайте тут.
…На вході в Оболонський суд стоїть і переживає Володя Тимошенко. Він забув удома сумку з документами, і для нього виникла проблема: як потрапити до суду?

«Нічого», - каже Тимошенко, - «беркут» на вході часто відходить у своїх справах, я вже подивився, проскочу».
З’являється Тетяна Монтян. Вона перебуває у чудовому настрої, що можна зрозуміти з її привітання: «Як на покійничка, то ти ще непогано виглядаєш, ггг», - голосно заявляє Монтян і щиро регоче, шокуючи випадкових відвідувачів суду. Ті п'ятнадцять хвилин, що залишаються до початку засідання, вона витрачає на те, щоб радісно повідомити усіх знайомих і не знайомих (в числі яких знімальна група одного з телеканалів) про те, що «на наш порносайтєг наїхали мусора» і про сентиментальний конверт з квіточками, у якому вона їм відправила відповідь.

…До суду ми потрапляємо точно за прогнозом Тимошенка – на вході порожньо. Зате у коридорі – велетенська черга тих, хто хоче подати позов. Кажуть, що через гризню президента з парламентом у нас вже давно не призначаються нові судді на місце тих, чиї повноваження скінчилися. Тому черги на слухання розтяглися ледь не на півроку.

Вже звична судова зала №1 – тут відверто нудьгують прокурор і двоє «потерпілих». Третій, як виявилося згодом, відбув «на сесію». Наша трійка ввалюється до зали, гигикаючи та вголос обговорюючи розумові якості нєкого Онопрієнка О.В. та його начальства. «Бородай, що ти тут ходиш, наче привид по вагону?», - запитує Монтян і щиро регоче. Прокурор спостерігає за нами з відвертим невдоволенням, він вочевидь не схвалює нашого гарного настрою. «Потерпілі» зиркають на нас з-під лоба нервово і змучено. «Ліца, не обрємєньонниє інтєлєктом», - голосно і зовсім не делікатно оцінює їх Монтян. Потерпілим не смішно.

Потихеньку до зали набиваються люди. З’являється і захеканий підсудний Галкін. Врешті усі призначені для сидіння місця заповнюються вщерть, вільне – лише місце у клітці. «А я колись у такій клітці Жабєля цицькою годувала, коли мене судили», - згадує Монтян.

«Встати, суд іде», - суддя Дев’ятко стрімко входить до зали, стрімко сідає і одразу ж викликає до трибуни потерпілого Віктора Григоровича Литвинчука, заступника начальника взводу батальйону ППС. Як він сам зізнавався журналістам, служить вже 14 років, а ще й досі лейтенант.

Після довгого детального вступу («о 9 ранку ми заступили на патрулювання…») Литвинчук переходить до викладу власне подій, заради розгляду яких усі присутні тут і зібралися – як він та його колеги почали розганяти бабок біля виходу з метро «Оболонь».
- Так як жінки були пенсійного віку, було прийнято рішення не затримувати їх, а обмежитися тільки зауваженням. Було зроблено зауваження про припинення стихійної торгівлі…

На цих словах ми дружно починаємо хіхікати у кулаки, а я згадую про те, як речник ГУ МВС у м.Києві Поліщук у своїй атвєтці на мою статтю пафосно описував мужню і героїчну боротьбу міліції зі стихійною торгівлею. «Я щось не так сказав?», - Литвинчук нервує, тому за мєнтовською звичкою пробує наїхати на Монтян прямо у залі суду - вочевидь, не знаючи, з ким має справу. Суддя його затикає і просить продовжувати. Монтян розважається.

- Жінки почали скаржитися на своє життя, що в них маленька пенсія і вони не мають змоги прожити, але почали складати свої речі… В цей час із підземного переходу вийшов раніше невідомий чоловік… Висловився в адресу Ванденка нецензурною лайкою в присутності громадян. Сказав: «Міліція пресує бабок і не дає їм заробити на життя».
Далі Литвинчук перейшов до боротьби за славу безсмертного Петросяна – протягом наступних кількох хвилин, попри серйозність моменту, у мене був один безперервний напад сміху.

- Підійшовши до нього, я представився. Побачив, що Галкін знаходиься у стані алкогольного сп’яніння. Попросив у нього не висловлюватися нецензурною лайкою. Але на зауваження він не зреагував. Я його попередив: якщо він не припинить вчиняти хуліганські дії, до нього буде застосована фізична сила та наручники. Але Галкін продовжував висловлюватися нецензурною лайкою, розмахувати руками та намагатися спровокувати бійку…
Під час допиту Литвинчук довів присутніх до істеричного стану своїми отжигами. Ось вам уривки із діалогу за участю потерпілого:

Чому громадяни намагалися заступитися за Галкіна?
Вони не розібралися у ситуації, а так як працівники міліції затримують порушника, у чомусь його обмежують – не у всіх виникло порозуміння.

…Що Ви розумієте під словами «масові безпорядки»?
Масові безпорядки – це коли все б’ється навкруги. Оце, я рахую, масові безпорядки.

Чи роз’яснили Ви затриманому про те, що у нього є право на телефонний дзвінок згідно ст.5 Закону України «Про міліцію»?
Ні, я зачитав йому тільки його права: ви затримані за підозрою у скоєнні злочину – це опір працівникам міліції та нанесення тілесних ушкоджень працівникам міліції. Ви є вільним у виборі захисника та маєте право на побачення з захисником до першого допиту. Ви можете оскаржити своє затримання, можете подавати заяви, клопотання, відводи. Все. (на цьому моменті – про відводи - Монтян геть порвало і вона в істериці почала битися об підлогу – суддя, сам нервово похіхікуючи, зробив їй зауваження та виніс попередження).
Чи дали Ви Галкіну можливість скористатися дзвінком?
Від нього таких прохань не надходило.
Ви читали Закон України «Про міліцію»?
Читав.
Просто читали чи керуєтесь ним у своїй діяльності заступника командира взводу батальйону ППС?
Ні, просто читав…

Загалом, немає особливого сенсу переказувати увесь виступ Литвинчука, яким той продемонстрував здатність більш-менш дослівно запам’ятовувати великі шматки тексту, навіть із цифрами та датами («…було зачитано його права згідно вказівки МВС №338 від 18.04.2006»).
Далі вийшов Котляр і теж почав шмаляти напалмом. Під час його допиту до сліз сміялися навіть прокурор із суддею.

Чи читали Ви статут патрульно-постової служби?
Читав.
Від якого року цей статут?
91-го
Значить, не читали…

Коли ви спустилися у перехід, ви одразу кинулися допомагати своїм колегам затримувати Галкіна, чи чекали команди Литвинчука як старшого патруля?
А зачєм командивать? Я помощ прийшов надавать, а не слухати, що він командує!

Який ваш зріст?
Метр дев’яносто два
Яка ваша вага?
Кілограм восємдесят (Монтян з вигуком «Сто п’ять мінімум!» валяєццо пацтулом)

Чому Галкін вкусив саме вас, а не Литвинчука або когось із перехожих? (усі присутні, окрім Литвинчука та Котляра, заходяться гомеричним реготом)
Нога близько стояла, не треба було напрягацца (регіт переходить в бурхливі овації)

Як ви розумієте, це було ще те засідання! І є ще кілька деталей, на яких неможливо не зупинитися в силу їхньої абсурдності.
По-перше, навряд чи хто у здоровому глузді буде провокувати міліціонерів на бійку. А якщо вже дуже захочеться проблем, то він не буде «розмахувати руками» перед обличчям, а просто вдарить.

По-друге, повірити в те, що Литвинчук заспокоював Галкіна словами «Якщо Ви не припините висловлюватися нецензурною лайкою, до Вас буде застосована фізична сила та наручники» (версія самого Литвинчука) може тільки той, хто не мав справ з нашою міліцією. Та не чув анекдоту: «Вася, невже ти не бачиш, що твоєму напарнику на голову капає розплавлене олово? Обережніше, будь ласка!».
По-третє, у версії Литвинчука, поданій на суді, є багато різного роду неузгодженостей і суперечностей. Перш за все, слід вказати, що, викладаючи свою версію, потерпілий говорив упевнено і більш-менш правильно, зате відповіді на запитання прокурора і адвоката підсудного продемонстрували повну нездатність Литвинчука зв’язати докупи і двох слів.

Так само важко пояснити такі речі: чому порваний форменний одяг міліціонерів був вилучений як речовий доказ лише у відділку міліції при понятих, без складання протоколу на місці? Як Галкін, руки якого заламували за спину двоє міліціонерів, умудрився порвати форменні куртки спочатку Ванденку, а потім Котляру, причому обом з правого боку під рукою? Розірвати куртку (вони що, паперові, ці куртки?) людині, яка заломлює тобі руки за спину – неможливо. Особливо, коли лежиш при цьому обличчям в землю. Крім того, Котляр стверджує, що Галкін ще й зірвав йому погони, хоча Литвинчук про це жодного разу не згадав, а сам Котляр не може притомно пояснити, як п’яний і закований хлопець примудрився це зробити.

Не зовсім зрозуміло також, як Галкін, із закованими за спиною руками, зумів ударити лобом (так стверджують потерпілі!) у ліву частину верхньої губи спочатку Литвинчука, який стояв справа, а потім Котляра, який стояв зліва. При цьому Литвинчук візуально виглядає нижчим на зріст від Галкіна, а Котляр (1,92м зросту, за його ж зізнанням) – набагато вищим. Крім того, у своїх свідченнях Котляр і Литвинчук суперечать один одному: кожен впевнений, що саме його Галкін вдарив першим.
Так само між ними нема порозуміння і щодо ще одного моменту: Литвинчук стверджує, що Галкіна поклали на землю лише тоді, коли до переходу прибіг Котляр, а сам Котляр каже, що коли він прибіг – Галкін вже лежав. І обидва у своїх досудових свідченнях казали, що Галкін на землю впав сам, а тепер – що вони його поклали, щоб закувати у наручники…

Іще багато цікавого та по-справжньому смішного було на суді, да. Монтян підтвердить. Наступне засідання призначено на 10.30 23-го січня.

Привид Володимира Бородая

Транзитные «кошки-мышки» «Газпрома»

2009-01-15T13:42:06Z

«Может быть, техническое состояние газотранспортной системы Украины находится сегодня в таком положении, что она не в состоянии прокачивать. Тогда нужно об этом откровенно сказать. Нужно понять .. в состоянии ли вообще газотранспортная система Украины прокачивать газ сегодня»
В. Путин, 13 января

Надо отдать должное господам Медведеву и Путину – они, в отличие от наших политиков, не жалеют времени для подробных бесед с техническими специалистами «Газпрома», вникая во все нюансы транспортировки газа. Поэтому заранее припасли убойный козырь – такую процедуру подачи экспортного газа в украинскую ГТС, при которой САМИ украинцы отказались бы это топливо прокачивать. Тем самым вновь доказав в глазах европейцев транзитную ненадежность. Операцию «Псевдотранзит» Кремль ловко и безнаказанно провернул 13 января. А если кто из европейцев принял сторону Украины, то им, чтоб не болтали лишнего, банально заткнули рот газовым «пряником».

Техническая «ловушка»

Итак, 13 января «Газпром» в час ночи потребовал от «Нефтегаза» в виде пробной прокачки экспортного топлива доставить 76, 6 млн. кубов газа на Балканы и в Молдавию. Маршрут – от ГИС «Суджа» на ГИС «Орловка» (см. схему), где уже находились европейские наблюдатели, готовые мониторить процесс транзита. Газовую «задвижку» Москва открывала в 9 часов утра.

С утра вся Европа, затаив дыхание, наблюдала, как «голубое топливо» якобы вошло в украинскую ГТС. Однако проходил час за часом, а на выходе был все тот же леденящий «ноль».

В Брюсселе жутко нервничали и чертыхались. Зато никто не был удивлен в «Газпроме». Почему? Все просто – в Кремле изначально знали, что Украина российский газ не пропустит. Убедившись к середине дня, что цель достигнута, Москва заявила Европе: и вот с этим безруким транзитером вы хотите сотрудничать как партнером?

Транзитный финт «Газпрома» удался благодаря ряду причин.

Во-первых, Москва выбрала практически нереальный технический маршрут, угрожающий всему газоснабжению Украины.

Традиционно экспортный газ (см. схему) двигался с востока на запад по двум основным каналам: магистраль «Уренгой - Ужгород» (ГИС «Суджа») и «Союз» (ГИС «Валуйки»). Причем часть газа использовалась на юго-востоке промышленниками, а потом по ходу возмещалась из подземных хранилищ на Западной Украине и собственных украинских скважин в регионах.

После прекращения поставок для Украины, мы продолжали отбирать российский газ для своих потребителей на магистралях, компенсируя разницу ( 200-250 млн. кубов) на выходе. А вот после полной остановки транзита пришлось качать газ из ПХГ в реверсе - с запада на восток, центр, юг. Для этого была перестроена работа компрессорных станций. Кроме того, восточные области начали параллельно пользоваться резервами из размещенных хранилищ в Харьковской, Полтавской, Луганской областях.

Предложенный Москвой маршрут нарушал традиционную схему поставок, поскольку всегда на Балканы газ шел через магистраль «Союз». И перекачать газ с магистрали «Уренгой - Ужгород» в «Союз» по имеющимся связующим трубопроводам малого диаметра, мягко говоря, крайне сложно.

Но даже если представить, что «Нефтегаз» совершил бы подвиг, и за 7 часов перенастроил компрессорные станции, то автоматом пришлось бы прекратить поставки газа в восточные области. Ибо маршрут выбран «Газпромом» столь хитро, что пересекает всю ГТС по диагонали, то есть все компрессорные станции работали бы на поставку газового потока только в Одесскую область. Тем самым, пришлось бы затормозить поставки газа с наших западных ПХГ на половину страны.

Конечно, в «Газпроме» парируют: ну так не надо переводить газовый поток с одной магистральной трубы в другую. Просто компенсируйте необходимый нам объем по «Союзу» из ваших восточных ПХГ. Но это точно также оставило бы весь юго-восток без газа. Да и хранилища там достаточно маловместительные и почти опустели. В той же Харьковской области осталось не более 20%. И даже полностью выкачивая их на экспорт - более чем на несколько дней не хватило бы. Ведь, несомненно, «Газпром» на следующий день дал бы заявку не на 76 млн. кубов газа, а, к примеру, на 100-120 млн. кубов.

Во-вторых, Украине пришлось бы за свой счет компенсировать технологическую прокачку газа, дополнительно опустошая запасы страны и оставив южные области без топлива.

Как известно, газ в трубе идет под давлением, которое постепенно падает. И его поддерживают за счет работы газоперекачивающих агрегатов (ГПА), расположеннывх на компрессорных станциях. В свою очередь, ГПА используют для своей работы часть экспортного газа из трубы. Вот он-то и считается технологическим, сгорая в газовых турбинах. В свою очередь, чтобы восстановить первоначальные объемы, вошедшие в нашу ГТС для Европы, Украина уже на выходе добавляет недостающие миллионы кубометров из своих запасов, вместо использованного на прокачку.

Когда речь идет о традиционном маршруте через Западную Украину, то тут проблем нет – там находятся ПХГ. Но, учитывая предложенный «Газпромом» маршрут, предусматривающий на выходе с нашей ГТС получить «газпромовские» 76 млн. кубов, «Нефтегаз» откуда-то в Одесской области должен был найти резерв примерно в 5-6 млн. кубов. И это только на 13 января. С одной стороны – там нет ПХГ. Перекачать с востока –посадить на «голодный паек» Харьковскую или Донецкую область. С другой стороны - губернатор Одесской области Сердюк 14 января отметил: в магистральную трубу, от которой питается регион, топливо вообще не поступает. Приходится выкачивать все досуха. Иными словаки, у НАК большие проблемы перекачать газ с Западной Украины на юг.

В-третьих, маршрут «идеально» проходил через территорию Молдавии (см. схему), где нет европейских наблюдателей на газоизмерительных станциях и подземных хранилищах.

В «Нефтегазе» прекрасно понимали, что именно выйдет на практике. Из задекларированных 76 млн. кубов, 13, 9 млн. кубов предназначены для Молдавии. Однако нет никакой гарантии, что Молдавия, сидящая который день без газа, не возьмет больше положенного. С одной стороны – на молдавской ГИС «Каушаны», согласно протоколу, нет европейских наблюдателей. С другой – ничего не мешает Молдавии подыграть России, поскольку половина АО «Молдовагаз» принадлежит «Газпрому». И если даже Украина попытается надавить, чтобы вернули лишнее, в Кишиневе ответят: все сразу использовали, а из-за отсутствия ПХГ нечем восполнить.

В итоге мониторинговый комитет на нашей украинской ГИС «Орловка» зафиксировал бы прохождение в сторону Балкан не 62, 7 млн.кубов топлива, а, к примеру, 50 млн. кубов. И Европа бы наконец-то наглядно убедилась не со слов Путина: дескать, действительно украинцы воруют газ.

Информационный провал и «газпромовские барыши»

Собственно говоря, Украина собственными руками загнала себя в тупик. Вновь провалив информационную оборону.

Первое - именно Ющенко, Тимошенко и глава НАК Дубина весь понедельник браво кричали европейцам: мы при любом раскладе сможем обеспечить вам завтра бесперебойный транзит. Пускай только Россия пустит газ. Хотя тот же Дубина периодически здраво говорил, что нам необходимо 36 часов, дабы технически восстановить аверс ГТС. Но товарищи на Банковой и Грушевского слишком спешили задобрить Брюссель, чтобы обращать внимание на «мелочи»: каким маршрутом пойдет газ и откуда Украина возьмет технологический газ. Именно подобного чисто украинского «ляпа» ждали в Москве, заранее прописав нереальный транзитный маршрут.

И только 14 января Дубина уже активно и публично начал вещать о приснопамятных 36 часах. И подготовил технически протокол о принципах возобновления транзита, без подписания которого НАК не сможет выполнить обязательства.
Второе – когда стало ясно, какой «сюрприз» подготовил «Газпром», украинские политики предпочли лить слезы о коварной России, вместо НАГЛЯДНОГО пояснения Европе технической конкретики НЕВОЗМОЖНОСТИ транзита при таких условиях.

Вместо того, чтобы на словах рассказывать, что «Газпром» хотел саботировать внутренне газоснабжение Украины, как это делали Ющенко и Дубина, необходимо было это НАГЛЯДНО показать в диспетчерском пункте «Укртрансгаза». Как это не поленился сделать 13 января премьер Путин, устроив вместе с Миллером целое шоу перед европейцами в диспетчерском центре «Газпрома». Мол, смотрите, господа, вот тут лампочка, показывает, что мы газ в Украину с утра подали, а эта лампочка указывает на их отказ принять транзит. Вот вам Иван Иваныч и все подробные данные покажет. Эти кадры облетели весь мир. И, как показали отклики европейцев, практически никто не усомнился в правоте Путина. Что позволило «Газпрому» продолжить фарс. Не только заново подав на 14 января заявки по тому же маршруту, но и добавить к прежнему объему еще 22 млн. кубов газа в Словакию.

Да, кое-кто из европейцев (они же там не все дебилы, как считают в Кремле) старался слабо возражать Москве, что, мол, Украина предоставила доказательства невозможности транзита по такому маршруту. Так, к примеру, это отметил 14 января премьер Словакии Фицо. В ответ Путин откровенно заявил: «Кто бы и какие бумаги не предоставлял, я готов все эти бумаги в печку выбросить!». И сразу же решил закрыть рот словаку газом: мол, не исключен вариант, что «Газпром» может договориться, чтобы «Нефтегаз» отдавал конкретно Словакии по 20 млн. кубов топлива в день с западноукраинских ПХГ. Намек ясен – но взамен никто не должен публично противоречить официальной позиции России о саботаже «хохлами» транзита.

Какие «бонусы» принес «Газпрому» хитрый транзитый маневр?

1. Россия начала оперировать очередной цифрой газового долга Украины, который нам придется погасить по цене долларов так в 450-470/тыс. кубов. К «сворованным» до 7 января более 86 млн. кубов газа прибавилось еще 140 млн. кубов, из-за отсутствия коих, по версии Кремля, Украина в ГТС не смогла создать необходимое давление для возобновления транзита.

В принципе, в этом есть доля правды. Из-за сниженных объемов поставок «Нефтегаза», на протяжении всей ГТС упало давление – потребители разобрали излишки. Поэтому даже если бы Россия предложила пустить транзит напрямую по «Уренгой - Ужгород», то, помимо компенсаций технологического газа, нам бы пришлось еще добавлять газ для стабилизации общего давления в трубе. Но это технически сложно сделать. Поэтому Дубина и ведет речь о восстановлении ежедневных поставок не менее 300 млн. кубов, с прицелом компенсации заполнения магистрали на выходе из ПХГ. Другое дело, можно ли говорить, что мы украли российский газ, «высмоктав» газ из ГТС?

2. Кремль в очередной раз продемонстрировал, что техническое состояние украинской ГТС оставляет желать лучшего. Отсюда выводы – развивать альтернативные маршруты («Северный поток», «Южный поток»), а также создавать консорциум по управлению и модернизации.
3. Транзитная баталия как-то скрывает факт, что Украина-то живет за счет собственных запасов газа уже две недели. И они постепенно заканчиваются. Тем не менее, у «Газпрома» есть благовидная причина оттягивать время переговоров, ссылаясь на необходимость в первую очередь восстановить поставки в Европу. Тем временем оппозиция, бизнес и общество, страдающие от уменьшения подачи газа, должны сами надавить на Тимошенко и Ющенко, сделав более сговорчивыми. Яркий пример – заявление главы созданной парламентской комиссии по вопросам газа Богословской: меморандум Тимошенко-Путина перестал действовать. То ли еще будет.

В Москве же продолжают выжидать. Понимая, что время полной капитуляции Киева не за горами. И с каждым днем Украина будет готова пойти все на более невыгодные условия. А для «принуждения к миру», как показали последние дни, у Кремля еще множество тузов в рукаве…

Дмитрий Корнейчук

Чим славна наша неня

2009-01-14T13:46:56Z

Чорнобиль, торгівля зброєю, газові війни… Все це, безперечно, принесло нам світову славу. Але за це слід дякувати нашим любим керманичам. Що ж до пересічних людей, то тут у нас теж своя «специфіка» слави. Ганебної, звісно. Хоча, можливо, ганебної – це якщо з точки зору такого ідеаліста, як я. Авжеж – чого тут соромитись? Дебілів вистачало завжди і всюди! І тим не менше. Тим не менше, саме негативні речі і явища привертають більше уваги, створюють яскравіші враження, а тому й краще «осідають» в пам’яті людей. Нічого нового. От тільки за державу, як завжди, «абідна».

Так, одна оглядачка на Times на днях написала зворушливу статтю про жахливе вбивство, відеозапис якого було розміщено в І-неті. Звичайно, цій пані можна закинути, мовляв, а якого ти біса, дурепо, дивилася ту жахалку, якщо ти така чутлива? Угу, щоб потім, тиснучись до дитини, не спати дві ночі й прокручувати в голові страхіття чужих реалій? Власне, наших з вами реалій.
Йдеться про дніпропетровських маніяків. Ще, можливо, краще сказати «подонків», тільки не інтернетівських, а справжніх. Чомусь українське «покидьок»… звучить якось м’яко чи що? Але суть в іншому – в нелюдській природі єства деяких наших співгромадян. Хоча… чому ж «деяких»? Скоріш за все, що реальний відсоток таких виродків в Україні статистично значущий. От тільки не всі такі «проявили» себе…

Але саме про цих тепер може дізнатися увесь світ. Увійшли в історію, так би мовити, через Вікіпедію. І розписано там, до речі, все досить таки докладно. Повноцінна стаття, можна сказати. Не буду розводити тут патетику, описуючи їхні звірства: хто хоче – хай сам почитає. По суті ж, важливо що? Те, що НІ (!), ЦЕ НЕ Є ХВОРІ НА ГОЛОВУ ЛЮДИ! Звісно, що з цього приводу можна довго сперечатися – чи здорові вони з точки зору психіатра, чи таки хворі. Але скажімо так – це ПРИТОМНІ нелюди. Які молотками й викрутками розваги заради забивали на смерть тих, хто захистити себе від них не мав жодних шансів.

Мабуть, будь-якому чоловіку, що вважає себе «справжнім», хочеться думати, що смерті він не боїться. Я теж. Тільки це – брехня. Якої саме смерті? Такої, що уві сні чи від пострілу в голову/серце – так, не страшно. Зовсім інша справа – мученицька смерть від рук дебілів, що атакують групою - причому роблять це зненацька і без всякого «галімого базару»… Це - смерть, яка випала більш ніж двом десяткам людей. І це є наші реалії, і нам з цим жити.

Тільки от питання – а чи висвітлювалася ця тема провідними ЗМІ? Чи, може, в цій справі «засвітився» синок якогось можновладного цабе? Чи, може, нашу і без того обтяжену сьогоденням громадськість «пожаліли» та вирішили не «грузити»? Але як би там не було з нашою громадськістю, а світова вже в курсі...

Руслан Гетьман

«Нежное удушение» малого бизнеса

2009-01-14T13:44:41Z

Перед новым годом Верховная Рада приняла в первом чтении законопроект, последствия которого пока непредсказуемы. Но уже сейчас понятно, что они составляют серьезную угрозу для существования малого бизнеса. Страна может остаться без рынков, два миллиона торгующих на рынках - без работы. В Чернигове на рынках работает около десяти тысяч человек.

В ноябре 2008 года завершилась четырехгодичная реконструкция рынка «Нива», которая обошлась в 28 миллионов гривен. На рынке 1002 бутика, работает пять с половиной тысяч предпринимателей.

Надо было сосчитать…

Законопроект предлагает отмену рыночного сбора и введение вместо него рыночного налога, который предусматривает плату не за торговое место, как сейчас, а за каждый метр общей площади рынка. Формироваться этот налог будет в зависимости от минимальной заработной платы и умножаться на коэффициент величиной от 0,25% до 2,5%. Также размер ставки зависит от места расположения рынка, режима его работы, вида товаров (работ, услуг), продажа которых осуществляется на рынке.

Валовый доход (совокупная денежная выручка предприятия) на рынке «Нива» сейчас составляет 1 миллион гривен, рыночный сбор 70-80 тысяч гривен. Арендатор платит в день за 1 кв.м. 19 гривен, занимая в среднем, 2-4 кв.м. Если будет принят этот закон, придется платить в день по минимальной ставке 153,6 гривен, максимально - 1563 гривны в день! Рынку в целом по минимальной ставке 1,5 миллиона гривен, по максимуму -15 миллионов. Да еще НДС 20 %. Но таких денег на рынке реально нет. Администрация рынка планирует на следующий же день после введения этого закона закрываться, чтоб не увеличивать налоговую задолженность. А это означает, что пять с половиной тысяч человек потеряют работу.

Конечно, менять налогообложение нужно, рыночный сбор давно изжил себя. Его ввели в начале 90-х годов для того, чтобы платили хоть какие–то деньги уволенным с закрывающихся предприятий. Но к 2008 году рыночный бизнес приобрел в Чернигове цивилизованные формы - торгующие на рынке зарегистрированы как СПД, платят единый налог. И вот – на тебе.

Рыночники прогнозируют – предложенное налогообложение настолько им не по силам, что через месяц после ввода этого закона все рынки закроются. Но и бюджет не получит ни копейки. Ведь предприниматели вообще уйдут от рыночного сбора. Кто куда: кто на биржу труда, кто побогаче - в торговые центры. Руководитель рынка «Нива» готов сразу же переоформить его в торговый центр - для этого есть все нужные показатели. Вообще же он подозревает, что этот закон пролоббирован собственниками пустующих торговых центров, которые таким образом стремятся их заполнить торговыми местами. Но с наполнением торговых центров в них повысится арендная плата и, соответственно, стоимость товара. В конечном итоге пострадают и покупатели, и безработные рыночные торговцы.

Новогодняя ошибка? Сколько их еще выплывет…

Тем не менее, законопроект "О местных налогах и сборах" был принят в первом чтении в составе «антикризисного» пакета. Как комментирует сейчас Ксения Ляпина – «не догледіли». Оговаривалось, что он будет способствовать наполнению местных бюджетов. Но сложилась парадоксальная ситуация: поступления от рыночного налога уже включены в государственный бюджет, но, с другой стороны, в таком виде закон работать не будет – это понятно всем. Даже местным властям, для которых законы обязательны для исполнения. Более того, эту сумму дохода им придется где-то изыскивать в случае, если закон все-таки не будет принят.

Также этим законом предполагалось преодолеть существующие сомнения местных властей в том, что рыночный сбор оплачивается не полностью. При этом, ни одного факта утаивания рыночного сбора зафиксировано не было, несмотря на многочисленные проверки. Теперь налог будут платить администрации рынков, которые являются владельцами или пользователями земельного участка, отведенного под рынок. От рыночного налога уклониться нельзя. Это будет фиксированная сумма, независимо от того, когда и сколько там было работающих, и был ли на месте торговец в тот момент, когда собирали налог.

Аналогичная ситуация с увеличением поборов произошла в 90-х годах, когда по решению правительства в несколько раз увеличили ставку акцизного сбора за ликеро-водочные изделия. В результате остановился Черниговский ликеро-водочный завод, а водку стали разливать по гаражам и квартирам.

Сейчас в городской бюджет от рыночного сбора в год поступает 4 миллиона гривен, а по новой методике предполагается 50 миллионов. Что, однако, в силу вышеизложенных обстоятельств совершенно нереально. Органы местного самоуправления предлагают договариваться с рынками об уменьшении ставок, так как имеют право предоставлять льготы для выплаты средств, поступающих в местный бюджет.

Но предпринимателив действенность льгот по уменьшению ставок не верят. Мало того - считают, что разброс величин ставок от 0, 25% до 2,5% – повод для коррупции. Местные власти будут определять, какую сумму каждый рынок в состоянии выплатить. Кому - сколько, а что они за это попросят?

На 15 января намечено обсуждение законопроекта во втором чтении. Возможно, депутаты услышат таки рыночников всей Украины, которые соберутся в этот день под окнами Верховной Рады.

Лариса Добрынина

В Украине больше не выгодно увольняться "по соглашению сторон"

2009-01-14T13:41:16Z

Вступил в силу Закон "О внесении изменений в некоторые законы Украины для уменьшения влияния финансового кризиса на сферу занятости населения" (оригинальное название для поиска «Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення»). Позволю себе его слегка прокомментировать - вдруг кому-то это поможет сориентироваться на рынке труда.

Кроме ряда изменений, которые коснутся очень узких слоев работников, в законе «О занятости населения» появились и пункты, которые будут интересны, так сказать, «широкому кругу читателей».
Во-первых, теперь «условием для назначения помощи по безработице является готовность лица к участию в общегосударственных оплачиваемых общественных работах, если такая работа является для них подходящей». Это не значит, что менеджера сразу пошлют убирать листья в парке. Сразу не пошлют. Ключевое слово "сразу". Если засидится в получающих пособие более чем на определенный срок, то придется и этим заниматься.

Во-вторых, теперь после курсов переподготовки для того, чтобы потерять право на получение пособия, достаточно один раз отказаться от работы по новой специальности. На практике это означает потерю права на пособие сразу после любых курсов, так как человека спихнут на самую минимальную зарплату в самые паршивые условия. Нет, действительно после курсов, оплаченных за счет государства, человек должен поумерить аппетиты. Тем более, без опыта работы, он едва ли является ценным кадром. Но плохо будет тем, чье пособие будет относительно приличного размера (не факт, правда, что его реально будут выплачивать с такими темпами безработицы).

Но самое важное изменение внесено в закон «Об общеобязательном государственном социальном страховании на случай безработицы» («Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»).
Будьте внимательны и донесите до всех, кто увольняется по тем или иным причинам – с 13 января при увольнении по соглашению сторон выплата пособия будет производиться в таком же порядке, как при увольнении по собственному желанию, т.е. на 91 день после постановки на учет, а не на 8, как было ранее. Потому как теперь в 1 часть статьи 31 этого закона внесены изменения и теперь выплаты пособия сокращены на срок до 90 дней не только тем, кто уволился по собственному желанию, как было ранее, но и тем, кого «ушли» по соглашению сторон.

Пиар этой записи и ссылки на нее приветствуется, потому как актуально - последний пункт может коснуться наших друзей, знакомых, родственников. Нам ведь не слабо поднять запись?

lj_lyudmila-m

Смерть Володимира Бородая

2009-01-14T13:33:11Z

Шановні читачі нашого прекрасного порносайтєга!

З невимовним сумом і жалем мусимо повідомити вам, що нас спіткала тяжка утрата. Ще до того часу, як ви закінчите читати цей текст, помре один із авторів «Інфопорну» Володимир Бородай.
Вся річ у тому, що ним зацікавилося Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного управління МВС України у м.Києві. Керівництву ГУ МВС дещо надзвичайно не сподобалося. А саме - стаття вищезгаданого Бородая про те, як доблесні працівники міліції весело катували хлопця, який посмів діяти всупереч їхнім незаконним побажанням.

У зв’язку з цим на домашню адресу Тетяни Монтян надійшов офіційний лист за підписом заступника начальника УДСБЕЗ ГУ МВС у м.Києві О.В. Онопрієнка із проханням надати усю інформацію про особу автора статті «Історія про те, чому міліцію називають «мусорами». На Бородая збираються подавати до суду на предмет захисту ділової репутації та компенсації завданої моральної шкоди.
Але перш, ніж перейти до головної теми статті, хотілося б більш детально зупинитися на цьому феєричному зразку епістолярного жанру:

По-перше, одразу кидається в очі, що в ГУ МВС у м.Києві існує проблема браку кадрів хоча б із неповною середньою освітою. Тому що різниця між infoporn.ORG.ua та infoporn.GOV.ua занадто суттєва, щоб вважати її опискою чи випадковістю. Є ще, правда, варіант, що МВС вважає наш сайт офіційним порносайтом державної влади, але від такого повороту подій відгонить настільки безмежною шизофренією, що навіть для нашої міліції забагато.
По-друге, нашій доблесній міліції слід взяти до уваги, що вказана у листі адреса – це зовсім не офіс сайту «Інфопорн», а приватна квартира Тетяни Монтян. Яка, до речі, зовсім не є власником, менеджером, головним редактором чи хоча б юридичним представником сайту «Інфопорн» - а лише засновником та дописувачем. Звідси випливає простий висновок про те, що з таким же успіхом, як у Монтян, вимагати інформацію про особу Володимира Бородая можна і у випадкових перехожих на вулиці, і у президента, і навіть (пошепки) у керівника МВС Юрія Луценка. Ну, і по-третє – цікаво було б дізнатися, яким чином цілком офіційна державна структура направляє цілком офіційного листа абсолютно неофіційній організації, що існує в умовах цілковитого законодавчого вакууму у питанні реєстрації електронних ЗМІ? Більше того, «Інфопорн» - це, по суті, колективний блог. І будь-які листи до одного з учасників колективного блогу з приводу надання інформації про іншого учасника колективного блогу є нонсенсом за визначенням.
А тепер переходимо до найголовнішого. Лист від УДСБЕЗ ГУ МВС у м.Києві викликав у дописувачів «Інфопорну» шквал здорового сміху. По суті, це був прояв чи не єдиної відчутної користі від нашої доблесної міліції, якщо виходити з твердження, що сміх продовжує життя.
Стосовно того, як реагувати на цей лист – думки були різні. Одні пропонували викинути його до сміттєвого кошика з огляду на абсурдність та деяку пришелепкуватість не тільки форми та змісту, але й суті претензій. Інші висловлювалися за те, щоб іти «в отказ» - і не віддавати Бородая на поталу ментам.
Але сам Бородай, зваживши усі «за» і «проти», вирішив обрати третій шлях. І померти.
Отож: офіційно повідомляю шановних читачів сайту «Інфопорн», в числі яких, безперечно, є і представники ГУ МВС у м.Києві, що Володимир Бородай – це псевдонім, під яким час від часу писали дуууже різні автори. Не дивно, що міліціянти мусили звертатися з листом, адже «гугл» на запит за цим іменем видає то військового хірурга, то начальника управління промисловості та підприємництва Ростова-на-Дону, то ще когось.
Але справжнє ім’я Володимира Бородая – це предмет окремої розмови. Хоча б тому, що Інтернет-видання «Інфопорн» (infoporn.org.ua) не має жодного стосунку до Інтернет видавництва «Інфопорн» (infoporn.gov.ua). А отже – лист за підписом пана Онопрієнка, очевидно, потрапив до нас випадково.
Тому ми з покійним пропонуємо зробити так. Якщо міліціянти захочуть продовжувати цю феєричну історію – ласкаво просимо звертатися за адресою. Обіцяємо оприлюднити усі необхідні для позовної заяви дані.
А для читачів нашого прекрасного порносайтєга оголошуємо конкурс. Хто найперший вгадає справжнє ім’я покійного, який написав ту саму статтю "про мусарів" – отримає невеличкий, але приємний приз :)
Наразі все. Вічно ваш Світлої пам’яті Володимир Бородай Амінь. Пішов вбивати себе апстєну, намазану отрутою. ЗІ. Тетяна Монтян все-таки відповіла доблесним борцям з ЕКОНОМІЧНОЮ злочинністю, і навіть запакувала свою відповідь в гломурний конвєртєг з квіточками.

Це тільки початок…

2009-01-13T21:03:02Z

Огляд новин за 13.01

Росія пустила гази. Чи то газ. Чи то не пустила? Ясності у цьому делікатному питанні досі нема. В усякому разі Європа незадоволена. Їй до лампочки, чи то Україна блокує транзит, чи то Росія не дає «блакитного палива». Вона мерзне.

А у нас свої проблеми. Крім вже згаданого, невиясненими досі залишаються ще кілька життєво важливих запитань. Наприклад, якою буде ціна газу для України? Або: яка буде ставка транзиту? Наш любий президент розкатав губоньку – 205-210 баксів за тисячу кубометрів хоче. Ніби не розуміє, що хоч і цього забагато, а все ж «Газпром» нас ще більше нагне. І нікуди ми не дінемося – скільки скажуть, стільки й платитимемо. І про смішні ціни транзиту ніхто і не заїкнеться. Бо декому з наших керівників бракує яєць, а декому совісті.

А між тим країна котиться у прірву кризи. У Пенсійному фонді знову сяє велетенська дірка розміром у 5,5 млрд. грн. Де їх взяти? Уряду зараз непереливки. Пора лінять, казав у такому випадку один кіногерой. Бо і сліпому зрозуміло, що це тільки початок, що далі легше не буде.

І такі кепські справи не лише з пенсіями. Мої знайому, які працюють у прес-службі президента, наприклад, скаржаться, що їм геть поурізали зарплатню, познімали усі надбавки. Мені їх не шкода, якщо чесно. Точніше, не настільки шкода, як тих бабусь, що не отримають свої копійки.

І Вітя Янукович докладає усіх можливих зусиль, щоб продемонструвати усім: йому теж п..ць як шкода бабусенцій. От тільки шкода – придумати якийсь вихід він нездатен з огляду на відсутність у тяжких тупих предметів здатності до розумової діяльності. Усе, на що спромоглися його політ технологи – це плювання слиною та погрозами звільнити Юлю, Юща, підсвідомість, папу Римського, галактику… Насправді ж його потуг вистачить хіба що на Юлю, і то суто теоретично. Тобто зробити це можливо із ймовірністю відсотків на 80. А ймовірність того, що це таки буде зроблено – відсотків 10. Занадто вже велика спокуса залишити Юлю розгрібати усе, що випало на її закосичену голівоньку з тієї ж..пи, що спіткала Україну.

А Юща звільнити – це ще та задачка. Навіть якщо під це діло зберуться необхідні голоси ентузіастів-камікадзе, залишається практично нерозв’язна проблема законодавства щодо процедури імпічменту. Точніше, його відсутності. Готовий битися об заклад, що будь-які серйозні спроби звільнити його дочасно Ющ буде душити, як Шаріков «котіков».

Бо йому відступати нікуди. З рейтингом у 3%, ворожим ставленням Росії, просраною довірою Заходу – він місить бути готовим на все. Інакше йому гайки. На шию і в Дніпро.

Володимир Бородай

Блого-ілюзія чи крок назустріч?

2009-01-13T20:56:40Z

Сталося маленьке диво – президент РФ Медвєдєв дозволив і-нет-користувачам лишати дописи на своєму блозі. Це мода така пішла чи що? В сенсі – на «близькість» до народу… Обама з YouTube та своїм президентським ресурсом, мабуть, мимоволі підштовхнув і інших до цієї неминучої штуки – походу в народ через І-нет. Що ж, рано чи пізно хтось мав це започаткувати. Але ж яке «западло» вчинив смаглявий! Це ж тепер усім поважним «демократам» доведеться наслідувати це кляте американське віяння.

Важко судити, наскільки вдалим був перший вихід Мєдвєда у «відкритий» простір. Відеозапис, що його було розміщено на президентському блозі, відзнято в Сочі. А це нині - стратегічне місто. Покатався президент на лижах та розповів про те, що, не дивлячись на складну ситуацію, Росія не збирається відмовлятися від амбіційних планів підготовки до Зимової Олімпіади-2014. Ну, а потім напатякав про те, що спорт – це ого-го! І яке оце «ого-го» має значення для нації.
Ну, звісно, що може говорити політик про спорт і олімпіаду? Тривіальні речі у феєричному дусі. А що люди можуть в блозі дописати у відповідь на ту феєрію? Про своє, про наболіле. Тим більше, президент сам дав привід – каже, що треба наслідувати європейських сусідів та сім’ями на лижні курорти їздити під час канікул. І навіщо людям такий «пурген» парити, якщо знаєш, що це коментуватимуть? От народ і виклав в коментарях те, що він думає про доступність курортів лиж, і газпромівських басейнів…
Біс його знає, для чого Мєдвєд на коментарі наривається. Чи то вимушений американського колегу з його відкритістю наслідувати? Чи створити ілюзію того, що цар з народом…
Але все – пішла мода! Он навіть прем’єр Казахстану наказав своїм міністрам завести свої власні блоги, аби зблизитися з народом. Щоправда, після того, як сам створив собі такий на урядовому сайті й отримав від дописувачів купу скарг.
Цікаво – гра на публіку чи справді лібералізація медіа-простору? Чомусь внутрішній голос підказує, що скоріш за все перше. Як у випадку Росії, так і Казахстану. Ні, звичайно, дай Бог, щоб все було навпаки. Але ж «лібералізація» у виконанні можновладців на тлі цензури на основних ЗМІ – не більше ніж цирк. Хоча з іншого боку, з боку влади, не скористатися Інтернетом для створення маленької ілюзії для народу теж безглуздо якось…
А взагалі, в чому їхня суть? В смислі – суть можновладних блогів. Зрозуміло, що виражається вона в двох словах – взаємодія і контроль. Якщо ілюзію першого на якийсь час і можна створити, то все одно вона колись розвіється. Про друге не варто й говорити: реагування влади на закиди з боку громадськості – воно або є, або його нема. Он в Китаї взяв якийсь журналюга та вивісив в І-неті знімок держслужбовців, що задрімали собі на засіданні. Що ви думаєте? Звільнили соньків!
Можливо, їхнє звільнення й несправедливе - але мова про інше. Реакція влади! І має вона бути такою, як у Китаї. Тобто – такою, щоб хоча б складалося враження, що влада реагує й «очищається». А так… Всякі такі прем’єрські чи президентські блоги… потрібні в першу чергу прем’єрам і президентам.

Руслан Гетьман

Цирк продолжается или кусок трубы Суджа-Орловка

2009-01-13T15:55:01Z

Россия возобновила транзит газа, подав его на станцию Суджа. И потребовала немедленно доставить его потребителям на румынской границе (Орловка). В "Газпроме" особо отметили, что газ в Европу должен поступать незамедлительно, а не через 36 часов, на чем настаивает украинская сторона. "Как только мы даем газ на вход, он должен появиться на выходе", - пояснил официальный представитель "Газпрома" Сергей Куприянов.

Такое заявление свидетельствует, что "газовую войну" Россия прекращать не намерена.

Ситуация такая.
Украинская газотранспортная система проектировалась из расчета, что основной поток идет, в общем и целом, с востока на запад. Поэтому "транзит через Украину" в зимнее время выглядит так: значительная часть собственно российского газа потребляется на востоке страны (крупные города типа Харькова, Донецка, Днепропетровска, металлургические предприятия типа "Азовстали", "Запорожстали", ММК им. Ильича, химзаводы типа Стирола, северодонецкого "Азота" и тот же ОПЗ). Одновременно с этим компенсации из украинских хранилищ, расположенных преимущественно в Карпатах, подавались соответствующие объемы газа на экспорт. Подача газа с запада на восток не планировалась.

Прекращение транзита остановило этот поток, и возникла проблема подачи газа из украинских запасов, в основном сосредоточенных на западе, в восточные регионы. ГТС для таких задач не проектировалась, но магистральщики с этим справились. Да, отключили химические заводы, да, уменьшили подачу газа на предприятия, но катастрофы нет (а могла быть). И это радует. Меня вообще в последнее время (после взрыва в Днепропетровске) угнетало торжество непрофессионализма в газовой сфере. Нынешняя ситуация подняла настроение. Кое-где спецы еще остались, на разных уровнях.

Однако сейчас ситуация другая: обычного транзита российского и среднеазиатского газа в Европу нет.
Если внимательно глянуть на схему магистральных газопроводов, можно увидеть два генеральных направления. Первое - это "Союз", которое проходит от Луганской области в сторону Молдовы и Румынии. Второе - направление "Уренгой-Ужгород", через Сумскую область в сторону Закарпатья.
Два этих направления связаны магистральными газопроводами, которые также предназначены для работы в направлении "Россия-Европа". Типичный пример - "Ананьев-Богородчаны", для подачи газа с направления "Союз" из Одесской области в Карпаты. Подробнее схему можно увидеть здесь.

Подав довольно значительное количество газа со стороны Суджи, не возобновив его подачу по остальным направлениям, получить требуемые объемы в Орловке невозможно. При нынешней конфигурации газотранспортной системы Украины, разумеется.
Не исключаю, что газа в хранилищах на востоке Украины хватит, чтобы подать его в требуемом Газпромом направлении. На несколько дней. Долго это продолжаться не может. В результате российский газ придется принимать в заполненных карпатских хранилищах, взамен опустошая хранилища на Донбассе.

В нынешней ситуации можно предположить следующее:
1. Цель Кремля - оставить восток Украины без газа. Из-за перекрытого транзита отключились предприятия, возобновление транзита вот таким хитрым образом оставит без газа население. И одновременно дискредитирует Украинe как страну-транзитера.
2. ПО всей видимости, у "Газпрома" есть проблемы с газом из Средней Азии. В последние годы Украина получала туркменский газ именно с направления "Союз", от старой советской магистрали "Средняя Азия - Центр".
3. Главное. У Газпрома нет желания возобновлять транзит и прекращать давление на Украину.

Выводы делайте сами.

Сергей Дибров

Трагикомедия «Юля, прощай!», или PR-экзекуция Украины газом

2009-01-13T15:52:43Z

«Нужно эти транзитные страны лишить иллюзий. Нужно лишить девушек иллюзий - у женихов есть выбор»
В. Путин, 11 января

Если государство не умеет координировать информационную политику, если делает пиар там, где его не должно быть - такое государство навсегда останется лузером для всего мира. Это Украине буквально за день красноречиво продемонстрировал Кремль. Украину заставили спешно отказаться от дополнений к протоколу о мониторинге транзита. Дополнений, в которых Европа якобы публично соглашалась, что мы не воровали российский газ и являемся надежным партнером.

Маленькие «гиганты» большой политики

Похоже, премьер Тимошенко после удачных переговоров с Путиным в октябре 2008 года, когда удалось подписать газовый меморандум о поэтапном переходе на рыночные цены, подумала, что взяла бога за бороду. То есть – главным врагом Кремля в Украине теперь является президент Ющенко. А леди Ю – это новая перспективная политическая ставка Москвы. Как в 2004 году, когда в канун президентских выборов в Украине Путин с барского плеча подписал разрешение об отсутствии 90-дневной регистрации для наших сограждан в России. Дескать, чего не сделаешь для друга Виктора Федоровича.

Возомнив себя «любимицей Кремля», Тимошенко помалкивала и во время российско-грузинского конфликта, и в первую неделю «газовой блокады». Оживилась она только после публичной «шпильки» от Секретариата президента: дескать, премьер у нас собирается стать для Москвы Януковичем-2. Только с косой на голове.

Основное публичное выступление Тимошенко подготовила к дате подписания - в ночь на 11 января - навязанного Москвой протокола о мониторинге транзита газа через Украину. Понимая, что условия документа полностью проигрышные (о чем «Инфопорн» уже писал ), премьер все же решила сохранить лицо и попиариться перед избирателями. Но как? А просто – Кабмин подготовил отдельную декларацию, в которой зафиксировано несколько, по сути, честных положений. Основное: Украина не воровала транзитный газ и не прекращала его поставки в Европу.

Далее предстояло самое сложное: увязать декларацию с протоколом, уже подписанным чуть ранее Евросоюзом и Москвой. Тимошенко пошла на хитрый прием: парафировала привезенный чешским премьером Тополанеком документ с оговорками. В скобочках. Дескать, тут еще прилагается позиция украинской стороны.

В результате, можно было продемонстрировать: поскольку Россия и ЕС подписали документ с приложенной декларацией-позицией Украины, то ОНИ ПОЛНОСТЬЮ СОГЛАСНЫ С НАПИСАННЫМ. В ЧАСТНОСТИ – С ОТСУТСТВИЕМ ВОРОВСТВА ГАЗА. Собственно, именно в таком ключе Тимошенко постаралась подать ситуацию на пресс-конференции. Мало того, она не забывала бравировать меморандумом с Путиным: дескать, я уверена в его соблюдении и поэтапном переходе на рыночные цены.

После такого шоу все украинское руководство дружно ушло в кусты. Ни 11-го января, ни 12-го текст подписанного Украиной протокола нигде не появился. В Киеве ждали реакции Москвы на дописанные оговорки. Тимошенко же надеялась, что Кремль простит ей эту маленькую «шалость».

Москва «хохлам» не верит

Но в Москве юмора Тимошенко не оценили. Они там что, зря почти две недели посылали на Запад мессидж – «хохлы» воруют газ? И теперь, понимаете ли, идти на попятную, чтобы подсобить Тимошенко? Ну нет! Пришло время бравым московским мужчинам остудить фантазии красивой, но слишком романтичной украинской женщины.

Дальнейшие события вновь показали, насколько эффективно работает пиар-машина Кремля. В воскресенье, пока украинские политики прохлаждались, в Москве кипела подготовка к очередной информационной атаке. Вечером президент Медведев провел встречу с главой МИД Лавровым. Нашим политикам стоит поучиться организовывать такие шоу:

С.ЛАВРОВ: Дмитрий Анатольевич, нам сегодня, нашему представителю при Евросоюзе, передали документ с украинской подписью. Но подпись эта сопровождается оговоркой о том, что к этому документу должна прилагаться некая декларация… Текст, прямо скажем, вызывает серьёзное удивление, потому что он состоит частично из лживых утверждений (например, о том, что у Украины нет долгов перед «Газпромом», что Украина не отбирала газ, что весь транзитный газ из России прошёл в Европу), а наполовину состоит из положений, которые просто противоречат смыслу, содержащемуся в подписанном нами и Евросоюзом документе. Ну и, плюс, в дополнение к этому есть целый ряд претензий к российской стороне о необходимости поставлять газ в каких-то определённых объёмах на Украину.

Д.МЕДВЕДЕВ: Понятно. Но, я надеюсь, что те, кто подписывал документ с оговорками, прекрасно понимают правовые последствия такого шага. В этом случае мы вынуждены считать подписанный документ ничтожным. Он не будет для нас иметь обязательную силу и не будет применяться нами до тех пор, пока эта оговорка не будет отозвана или иным образом аннулирована украинской стороной…..Эти действия по сути направлены на срыв имеющихся соглашений по контролю за транзитом газа. Они носят явно выраженный провокационный и деструктивный характер. Поэтому я даю указание Правительству не применять подписанный вчера документ. Это первое. И второе: я хотел бы, чтобы Вы проинформировали наших европейских партнёров, что они попали в довольно сложную ситуацию и мы просили бы их поговорить с украинцами, поговорить с украинским руководством, для того чтобы они отозвали соответствующую оговорку.

Затем в игру включился «Газпром». Его шеф Миллер назвал украинскую декларацию попыткой узаконить воровство. А технологический газ посоветовал Украине покупать у «Газпрома», как делают все нормальные люди.

В Европе не на шутку испугались. Глава Еврокомиссии Баррозу в панике позвонил Путину: дескать, эта декларация отражает позицию исключительно Украины, и не меняет никаких правил мониторинга. Владимир Владимирович, где обещанный газ? Однако не учли в Брюсселе простой вещи: открыто «нагнув» Украину и де-факто поддержав позицию Москвы о «хохлах»-ворах, Европа показала Москве, что теперь будет выполнять все ее условия. Чем в Кремле сразу начали пользоваться. Поэтому ответ Путина был предсказуем: Киев убирает любые оговорки о своей непричастности к воровству – мы жмем на газ.

Баррозу ночью перезвонил в Киев премьеру Тимошенко. Думается, в отличие от просящих ноток в беседе с Путиным, с украинским премьером говорили жестко. Было получено согласие подписать протокол о мониторинге без ссылок на украинскую декларацию. Под утро 12 января в Киев вылетела делегация «Газпрома». Документ был тихо-мирно переподписан Дубиной и Тимошенко и отправлен в Брюссель.

Киевские растяпы

А 12 января украинской власти пришлось публично оправдываться за аннулированные дополнения. Выглядело это жалко.

Сначала МИД поведал, что протокол о мониторинге транзита и «антиворовская» декларация – две разные вещи. Потом представитель Банковой Соколовский даже постарался «наехать» на Москву: мол, они там ищут разные причины просто не пускать газ в Европу, поскольку его банальное не хватает на экспортные контракты. Кстати, во многом Соколовский прав. Да вот слишком поздно он об этом заговорил. Кроме того, 11 января Путин дал интервью немецкому телеканалу, в котором поведал, что из-за конфликта с Украиной «Газпрому» пришлось остановить добычу на 100 (!) скважинах. То есть – газа полно. Бред, конечно, поскольку остановить скважину - это очень технологически дорого. Однако ложь Путина на Западе ценится намного дороже любой правды от дискредитированных украинских политиков.

Затем пришло время отчитаться за свою «шалость» Тимошенко. Чтобы избежать каверзных вопросов от СМИ, Юлия Владимировна под благовидным предлогом уехала в Евпаторию. Откуда сообщила с невинными глазами: в ночь на 11 января Украина подписала два юридически разных документа, не связанных между собой. Никаких дополнений мы не вносили. А когда кто-то все же спросил, зачем тогда делегация «Газпрома» вновь тайно прилетала в Киев, премьер неубедительно парировала: мол, просто дооформляли документы. И сразу соскочила с темы с громогласными угрозами в кремлевскую пустоту: мы никому не отдадим нашу ГТС. А также, дескать, газа в наших ПХГ хватит на год. Похоже, с математикой у леди Ю уже начинаются проблемы…
В России же решили окончательно испортить настроение Юлии Владимировне. Как заявил в понедельник замглавы «Газпрома» Медведев, меморандум Путин-Тимошенко прекратил свое действие. Так что будьте любезны брать газ по 450 долларов сразу. Также «Газпром» ответил категорическим «нет» на идею Тимошенко оплачивать технологический газ уже после заключение российско-украинских контрактов. Мол, покупайте уже сразу. Что просто нереально. В итоге – или Украина использует свой, «зажимая» наших потребителей, или получит очередное заявление в воровстве.

Помурыжив мерзнущих европейцев в неведении практически до вечера, шеф «Газпрома» Миллер из Брюсселя, где документ о правилах мониторинга завизировал еврокомиссар по энергетике, благосклонно дал «добро» пустить пробную порцию экспортного газа через Украину. С 8 часов утра вторника. В направлении Балкан. По одному из самых технологически сложных маршрутов.

Вот только украинские власти вновь из-за своей некомпетентности проворонили одну любопытную фразу еврокомиссара Пибалгса, сказанную на пресс-конференции с Миллером: если во вторник транзитный газ не поступит в Европу – то сразу можно будет сказать, кто виноват. Однако «Нефтегаз», который ранее неоднократно повторял, что для возобновления транзита необходимо более 30 часов, почему-то не отреагировал. Подобный «ляп» может дорого обойтись. Ведь уже во вторник утром «Газпром» выставил ультиматум: все, что будет подано на вход ГТС - должно равняться объему на выходе, и никаких 36 часов на технические нюансы.

В общем, Украина все больше и больше проигрывает информационную войну, загоняя себя в угол. А в Кремле все больше и больше наглеют, понимая, что еще пару недель – и сама Европа, ради собственного спокойствия, заставит Киев покупать газ по 450 долларов….

Дмитрий Корнейчук

Экспорт электроэнергии: потерянный рынок

2009-01-13T15:45:58Z

На фоне российско-украинской газовой войны практически незамеченным осталось сообщение о том, что дочерняя структура ОАО «ИНТЕР РАО ЕЭС» - ЗАО Молдавская ГРЭС - будет поставлять Молдове почти весь необходимый объем электроэнергии. Договор между ЗАО «Молдавская ГРЭС» и молдавской государственной компанией АО «Energocom» предусматривает, что поставки будут осуществляться с 1 января 2009 года по 31 марта 2010 года. На самом деле это означает для Украины потерю не только крупного рынка сбыта, но и перспективы продвигаться через территорию Молдовы на энергетические рынки других европейских государств.

Долгие годы российские энергетики жестко конкурируют с украинскими за внешние рынки сбыта. На первый взгляд, позиция Украины более выигрышная, поскольку она граничит с рядом европейских государств и имеет с ними прямые электрические связи. Но пока параллельно с европейским энергообъединеним UCTE работает только так называемый «остров Бурштынской ТЭС» - юго-западная часть Объединенной энергосистемы Украины. Оттуда украинская электроэнергия поставляется в Венгрию, Словакию и Румынию. Величина экспортных поставок имеет технические ограничения. То есть на сегодяншний день увеличить экспорт электроэнергии с Бурштынского острова невозможно. Украина неоднократно декларировала намерение полностью интегрировать свою энергсистему в UCTE, что позволило бы существенно увеличить экспорт электроэнергии в Европу. Аналогичные амбиции и у россиян.

Экспорт украинской электроэнергии в Молдову не имел отношения к Бурштынскому острову, энергосистемы двух стран работают параллельно. Молдавский рынок всегда был интересен и для украинцев, и для россиян. Во-первых, его емкость достаточно велика, во-вторых, через сети Молдовы можно транспортировать электроэнергию в Румынию.

Россйские энергетики долгие годы стремились выйти на молдавский рынок любыми способами. С весны 2002 года они добились воможности поставлять в Молдову свою электроэнергию наравне с украинской (до этого туда экспортировалась только наша) и так продолжалось до весны 2006-го. Но этим дело не ограничилось - в 2005 году в группу «Интер РАО ЕЭС» (тогда это была дочерняя компания РАО «ЕЭС России») вошла Молдавская ГРЭС - мощная электростанция, расположенная в Приднестровье и проданная на приватизационном конкурсе, организованном приднестровскими властями в 2003 году.

С тех пор состав акционеров Молдавской ГРЭС изменялся - по неофициальной, но никем не опровергнутой информации в их числе были структуры, близкие ОАО «Газпром», а затем - украинскому бизнесмену Дмитрию Фирташу. Летом прошлого года стало известно, что ОАО «ИНТЕР РАО ЕЭС» завершило сделку по приобретению у венгерской компании EMFESZ Дмитрия Фирташа 49% акций ЗАО «Молдавская ГРЭС», консолидировав таким образом 100% акций компании.

Осенью 2005 года Молдавская ГРЭС прекратила поставки в Молдову, не договорившись о ценах, и вынуждена была работать на техническом минимуме своих возможностей, поставляя электроэнергию только Приднестровью. В 2007-м Украина (было это при министре топлива и энергетики Юрии Бойко) позволила «ИНТЕР РАО ЕЭС» транспортировать через свою территорию в Россию электроэнергию, выработанную Молдавской ГРЭС. И, как считают многие энергетики, этим самым помогла Молдавской ГРЭС выжить, поскольку режим ее работы стал более стабильным.

С мая 2006 г. по 2008 г. Украина была единственным внешним поставщиком электричества в Молдову. Этот экспорт стоит рассматривать и с экономический, и с технический, и со стратегической точек зрения. Если говорить об экономическом аспекте, то все эти годы цена электроэнергии, экспортируемой в Молдову, была ниже внутриукраинской. Но прекратить поставки Украина не могла и не может - сети украинской и молдавской энергосистем переплетены таким образом, что часть Одесской области получает электроэнергию из молдавской энергосистемы. В 2008 году были закончено строительство двух линий электропередач, которые позволят обеспечивать Одесской регион напрямую, но полностью этот проект еще не завершен.

В 2007 году украинские и молдавские энергетики договорилисть о поэтапном повышении цены - ежемесячно цена экспортируемого киловатт-часа повышалась на $0,01. Так должно было продолжаться до тех пор, пока его цена не сравнялась бы с внутриукраинской.

В то же время нельзя было исключать, что повышение цены для Молдовы будет продолжаться до тех пор, пока ценовые предложения Молдавской ГРЭС не окажутся более выгодными.

Стратегический же аспект заключается в том, что, как уже говорилось, через электрические сети Молдовы можно было бы транспортировать свою электроэнергию в Румынию, а затем и в Болгарию, и дальше на юг Европы. А это и иные объемы поставок, и иные цены. То есть ради этого можно было бы продавать Молдове электричество дешевле.

Но увы, выгодным транзитным положением Молдовы воспользовалась не украинцы, а россияне. Летом 2007 г. Молдавская ГРЭС через электросети Молдовы начала поставлять свою электроэнергию в Румынию. Таким образом, после 20-летнего перерыва российское электричество снова оказалось на европейских рынках. Судя по публикациям в российских СМИ, этот проект имел большую политическую поддержку - Кишинев разрешил транзит электроэнергии с Молдавской ГРЭС вследствие договоренностей президентов России и Молдовы.

А теперь Молдавская ГРЭС будет обеспечивать электроэнергией и всю Молдову. Любопытно, что в конце декабря СМИ со ссылкой на молдавских госчиновников сообщали, что цена электроэнергии Молдавской ГРЭС будет аналогичной украинским ценовым предложениям. Сейчас, по данным НКРЭ, Украина поставляет в Молдову только 7 млн. кВт-ч в месяц (очевидно, этот объем необходим, чтобы продолжать электроснабжения проблемного региона Одесской области), тогда как раньше - 250 млн. кВт-ч.

Причем, по оценкам украинских специалистов, уже в середине этого года цена экспортируемого в Молдову украинского электричества сравнялась бы с внутриукраинской. Но и без этого рост доллара по отношению к гривне, начавшийся осенью 2008-ого, сделал экспорт в Молдову коммерчески привлекательным…

Еще одна существенная деталь - сегодня украинские тепловые электростанции завалены углем, но их электроэнергия не востребована, поскольку в связи с кризисом энергопотребление в Украине сильно снизилось. И поэтому экспорт украинской электроэнергии был бы сейчас очень выгоден.

Финансист

Дитячі заборони

2009-01-13T10:26:35Z

Коли дорослі дяді при владі неспроможні якось інакше вплинути на розвиток подій в суспільстві, то завжди можна взяти й видати закон про заборону «зла». Ну, а злом з огляду на обставини може бути будь-що. Головне – «намалювати» причинно-наслідковий зв'язок між суспільним негараздом і тим, на що накладено заборону.
Мексика. Новини звідси найчастіше стосуються боротьби з наркотрафіком та розборів між нарко-картелями. Що тут скажеш? Доля у неї така. Точніше – географічне й економічне положення таке, що в цьому секторі «економіки»… стабільна зайнятість й висока смертність. За офіційними даними, в минулого року число вбитих сягнуло 5300 чоловік.

Звісно, що написати проект закону, спрямованого на конструктивну боротьбу з таким негараздом, - це щось із серії нереального. І, тим не менше, ліві від опозиції винесли на розгляд «натяк» на такий закон. Власне, натяк, бо щось подібне в недалекому минулому вже мало місце. І особливого ефекту на стан речей не справило…
Так, в 2002-му було офіційно заборонено носіння реалістичної іграшкової зброї. Мабуть, з огляду на грабіжників, які залякували своїх жертв такими іграшками. Але впроваджувався цей дивакуватий закон мляво. Та й справді: ну хіба, будучи дорослим дядьком-поліцейським, «щемитимеш» дитину за іграшку? Хай і реалістичну… А у дорослого якщо таку і знайдеш, ну то й що? Маєш право конфіскувати - і не більше того.
Іще пробувала влада в деяких містах спонукати дітей до обміну «зброї» на іграшки, що сприяють розумовому розвитку, але успіху в тому не мала…
Тепер же хочеться декому взагалі заборонити виробництво і продаж такої «зброї». Пропонується також з бюджету виділити кошти виробникам, аби ті могли перейти на виробництво іншого типу іграшок. Аргумент у законотворців такий: так, це – витрати, але вони допоможуть відвернути наших дітей від насильства. Тільки от народ із цього сміється: мовляв, телепні, краще б ви боролися з тими, хто торгує реальною зброєю!
Франція. Інше зло. Мобільний телефон. Дорослим дядям дійшло, що дітям цього не можна. Бо ж клята радіація і вірогідність онкологічних захворювань! Чи не вперше уряд європейської країни пішов на якісь більш-менш серйозні заходи, пов’язані з використанням мобільних телефонів дітьми.
По-перше, тепер у Франції забороняється показ реклами мобільних, в якій фігурують діти, молодші від 12 років. По-друге, планується ввести офіційні норми щодо радіації, котру випромінюють мобільні. В принципі, за введення таких обмежень Європарламент проголосував ще у вересні, але, очевидно, лише Франція поки що переймається цією проблемою. Навіть соціальна реклама у великих містах з’явилася, на зразок: «Збережімо здоров’я дітей! Геть мобільники!».
Все це, звичайно, добре. Але спробуй тепер переконати тих 90 відсотків малоліток, у яких вже є мобільний, що це – зло. Потім переконати батьків, для яких наявність у дитини мобільного – запорука спокою. Причому переконувати бажано якоюсь зафіксованою дослідниками наочністю, типу – знімками реальних пухлин в мозку «мобільних» малоліток, а не розповідями про них…
Чомусь інакше в цьому світі не буває: спочатку певна індустрія – будь вона легальна чи нелегальна – розвивається до величезних масштабів, а потім вже тільки починається боротьба з нею. Безглузда і марна. В принципі, як і будь-яка боротьба зі «злом» взагалі.

Руслан Гетьман

Про брехунів і перспективи

2009-01-12T16:31:09Z

Огляд новин за 12.01

Газова війна доходить до свого фінального акорду. Яким стало зізнання путінської банди у своїй брехливості та безпринципності. Ще кілька днів тому вони кричали, що це Україна перекрила газ, а сьогодні вже обіцяють відновити його постачання не пізніше, ніж завтра вранці. Що, погодьтеся, було б неможливим, якби газ перекривала саме Україна.

Із цієї чергової кризи ми повинні винести щонайменше три серйозні уроки. По-перше, Росія нам не брат, не сват і не друг, а підступний і агресивний сусід, який у силу власної скандальності та схильності до п’яного дебошу буде нам бити вікна щоразу, як його закомплексованих царьків накриватиме маніакально-шизофренічний психоз.

По-друге, Європа нам не брат, не сват і не друг. Від України їй потрібно лише безперебійний транзит газу та виконання ролі буфера між країнами Європи та скандальним алкоголічним дебоширом на сході. Що було переконливо доведено принизливою поведінкою усіх європейських країн, які досі так і не спромоглися не те що засудити відверто агресивну поведінку Кремля, а й навіть заявити про це вголос хоча б і у якості особистої думки окремих політиків вищих ешелонів влади. Я вже мову про те, щоб виставити москалям рахунок на компенсацію понесених збитків.

По-третє, нічого той «Газпром» не здатен нам вдіяти, допоки ми: а) не проявляємо першими відвертої агресії, докази якої очевидні; б) не поступаємося головними принципами національної безпеки, в тому числі енергетичної; в) широко апелюємо до міжнародної спільноти, якій хоч і все одно на наші проблеми, а проте дуже заважає спати галас і зойки.

Відтак у нас є три виходи із ситуації, яка склалася. Ми можемо:

   1. Залишити усе так, як є. Це означатиме, що у недалекому майбутньому історія напевно повториться, але, ймовірно, у набагато гірших для нас обставинах. Це політика страуса, якому обов’язково одного разу у піску трапиться камінчик.
   2. Подарувати або хоча б продати українську ГТС Росії. Ні для кого не секрет, що контроль над українською трубою є одним з основних пріоритетів економічної і політичної експансії Кремля в останні роки. Коли (якщо) він цього доб’ється, він, можливо, втратить інтерес до України. Насправді ж віриться у це слабо. Вовк зазвичай рідко обмежується одним ягням – він буде ходити або поки не виріже всіх, або поки не втрапить до пастки.
   3. Подарувати нашу трубу Європі, а ще краще – США. Тоді у нас будуть шанси вижити – адже ми перетворимося на американську колонію. А усім відомо, що американці так просто свого нікому не віддають. Тим більш чужого.

Є ще, правда, четвертий варіант. Висадити нафіг у повітря цю кляту трубу…

Володимир Бородай

Гость из будущего

2009-01-12T12:47:15Z

Сколько ему точно - никто не знает: внешний вид позволяет судить в диапазоне от 40 до 60. Седина, перевязанная изолентой дужка очков, вечно помятая физиономия, бесформенный пиджак и дряхлые ботинки… Он для чего-то таскает с собой, едва на нее опираясь, палку с шутовским набалдашником из бутылочной пробки. Но все знают, что нужна она ему в качестве средства самообороны: на конце дрючка приделан тяжелый железный наконечник. Объемный кофр на плече, забитый засохшими кульками из-под какой-то еды, пачками чьих-то фотографий, грязной бутылкой с компотом, и между всем этим барахлом - эсэсэсэровских времен «Зенит». Сколько уж раз его, пьяного, били и грабили на ночных улицах, когда он возвращался с очередного фуршета, но неделя-другая - и он снова при кофре и своем «Зените»… Его знают во всех местных редакциях, но никому, кроме кассиров-бухгалтеров на выдаче гонораров, не известно его отчество. Вася - и всё тут. Да и сам он, знакомясь, непременно представляется: «А я - просто Вася».

Вася - обломок, живой птеродактиль былой советской печати. До пенсии ему еще неизвестно сколько, постоянная работа скончалась где-то в начале 90-х, а для штатов нынешних бойких на язык и словеса газет он давно уже не подходит: «Взвейтесь» и «Выполняя исторические решения» не актуальны, а другого он лепить не умеет. Вот и избрал себе полем деятельности всяческий околокультурный мусор: выставочка безвестного художника, детский праздничек, презентация никому не нужной книжонки… Щелкнет «Зенитом» - готова фотка, черкнет десяток строк - и побежал торговцем по редакциям: вам не интересно? Там пошлют, тут многозначительно скажут о «неформате» (читай - пошлют тоже, но культурно), а здесь, глядишь, покрутят носами, скептически поморщатся, на 99% переделают текст, и - напечатают. И 10 числа Вася будет первым стоять у кассы, с шутками-прибаутками дожидаясь кровно заработанных.

Но «конек» Васи - фуршеты, «столы для журналистов» и прочие «угощения для прессы». Он их нутром чует через стены, время и расстоянье. Пачка разнообразных редакционных корочек внештатника позволяет ему проникать на такие мероприятия со стопроцентной гарантией. Несколько первых подходов он тише воды и ниже травы, затем усиленно что-то фотографирует вокруг - «Для истории!», а после второй бутылки Вася вспоминает о былых временах. Забыв о трости, манкирует дам, сыплет анекдотами, вычурно декламирует стихи (похоже, собственного изготовления) и усиленно налегает на дармовую выпивку. А когда публика начинает расходиться, Вася, особо не скрываясь, тащит в свой кофр остатки жратвы со столов. И заметив чей-то взгляд, не смущается: «Детишкам угощенье!» И сует туда же недопитую водку…

Вася шилом застрял и до сих пор сидит в моей голове. Случайная встреча на каком-то празднике, общий стол под занавес, «Позвольте приземлиться с вами обоч?» Вася уж слишком здорово налегал на водку, и что-то в моем лице ему явно о чем-то сказало.

- Что, сударь, не нравлюсь? - сказал Вася. - Погоди, все вы такими будете!

Монолог был пьян и долог. Я незаметно пытался отодвинуться от разящего водкой Васиного рта и вежливо кивал. Но шило проникло в мозг.

Все мы в глазах Васи - молодые, ограниченные и полуобразованные «кусочники». Мы пишем и вещаем, не вникая в суть тем. Подаем информацию, как попугаи, с чужого голоса: тот сказал, а тот заявил. Мы не умеем анализировать, рыть темы, сопереживать людям. Мы гоняем из редакции в редакцию, туда, где платят побольше, и еще смеем заявлять о какой-то «нашей редакции». И мы мерим своё занятие деньгами, а потому мы - «кусочники».

- А я - такой же, но этого не стесняюсь! - Гордо шипел мне в лицо Вася. - Я - портрет вашего будущего, уж будьте уверены! Выпашетесь, отработаете мозги - и вышвырнут вас, как меня, на улицу! И вот тогда я, если доживу, послушаю ваши речуги про независимую прессу и прочую фигню!

И Вася… ушел.

Он явился в редакцию через три дня. Принес заметку с фоткой. Был жалок и принижен: «Старик, ты того, прости, погорячился я, да и водочка…»

Нормально, Вася, все в порядке.
Но вот шило, шило…

Виталий Выголов