Для початку - невеличка замальовка з натури від людини, яка все ще не відійшла від “культурного шоку” після відвідування Европи:
“Заїхали на Майдан показати дітям ялинку. Загальний рейтинг: гнітюче враження, на межі шоку. Звичайно ж, на контрасті з центральними площами європейських міст, побаченими тижнем раніше.
І справа навіть не в архітектурі або “обличчі міста” - скажімо, на Плац Д`Арм в Люксембурзі теж немає якихось особливих шедеврів. Справа в людях, що населяють цю площу (і оформлюють, до речі, теж).

У них: центральна площа яскраво підсвічена, на ній обов’язковий атрибут - різдвяний ярмарок з гарячою їжею, напоями, в тому числі алкогольними (глінтвейн, пунш), багато ілюмінації, грає музика, доріжки посипані піском, стоять столики, на яких можна перекусити, і урни, куди можна викинути використаний посуд.

 

У нас: величезний напівтемний простір, на якому “затишно розташувалися” численні фотографи-лохотронщікі, продавці дешевих сувенірів з парапету, дуже склизько, з їжі - пиво та снікерси, і “приземлитися” можна тільки на засніжених, незатишних лавочках і знову ж таки на парапеті.
У них: на святкових площах чисто. Зранку - ідеально чисто (працюють комунальники). Вечорами - теж досить чисто, багато урн, і кинути картонну коробочку або стаканчик, не кажучи вже про пляшки, на землю - не те що поганий тон … а якась безглуздість, яка видає в тобі або зовсім вже люмпен-кримінального елемента, або слов’янина.
У нас: бите скло, пластикові стаканчики, порожні пляшки від шампанського ВСЮДИ. З Новим роком!
У них: доброзичливі, лояльні люди, як туристи, так і резиденти. Коли в Цюріху ми зупинялися посеред вулиці з картою - не проходило й хвилини, щоб хтось не підійшов і не запропонував допомогу. Те ж саме, до речі, було і в Парижі.
У нас: приблизно 25% населення святкового Майдану -напівп’яне та хамовито-агресивне бидло. Нічого не маю проти напівп’яних - але вкрай не люблю агресивних. Ще 25% - приїжджі з сіл у віці за 40. Принципово нічого не маю проти селян-приїжджих … але як же вони разюче відрізняються від бельгійських селян, у яких ми в Брюгге купували каштановое варення. Ну, а решта людей на фоні описаної біомаси просто губляться :-).”
Безумовно, метою (батьків міста)”аффтарів” бидлопразднєства було аж ніяк не зробити добре людям, які відвідуватимуть “головну_ялинку_країни” (запідозрити нашу мерію в чомусь подібному було б нанести “команді Черновецького” смертельну образу), а всього лише з максимальною фінансовою користю для себе, коханих - попиляти святковий бюджет.
Так що якщо наш народ і винен в тому бидлятнику, у який кожне свято перетворюється центр Києва, то лише тому, що регулярно обирає на виборах притирків, в голови яких навіть в гарячєчному брєду не завітає думка про те, що метою народних гулянь є аж ніяк не їхнє особисте збагачення.
Тому що замість фейєрверків за десятикратну, в порівнянні з реальною, вартість краще б вивели на площу самі або дозволити підприємцям - десяток польових кухонь, та столики (чи хоча б стійки) та урни поставили. Але ж для цього ворушитись треба, та й рентабельність відкату значно менша…
Немає жодних сумнівів - якщо б нашим підприємцям просто_дозволили встановити польові кухні та всілякі інші апарати для приготування примітивної гарячої їжі та зобов’язали підтримувати чистоту та порядок, все було б не гірше, ніж буває зазвичай на народних гуляннях в цивілізованих країнах! Але хто ж таке дозволить, чорт забирай!
Те саме, до речі, стосується і слабоалкогольної продукції. Недарма традиційними гарячими різдвяно-новорічними напоями є глінтвейн, пунш та т.і., якими чудово зігріватися, але важко нажертися до того стану, до якого зазвичай доводять себе наші люди на подібних “міроприємствах”. Так дозвольте ж ви продавати такі напої по якомусь разовому патенту, на розлив, без касового аппарату!..
Так ні, ні яв якому разі - “контроль за алкоголем”, аякже! І тому народ жере водяру та всілякі гидотні “ром-коли” в переходах та блює в підворотнях навколо, викликаючи безсилу злобу та ненависть мешканців сусідніх будинків… Насправді ж доблесну міську владу банально душить жаба - це ж бариги-підприємцім круто та безконтрольно піднимуться, и все це - без відкату!
А тепер - трішки бидлотеорії.
Психологи та соціологи давно припускали, що асоціальна поведінка може поширюватися подібно до епідемії, проте ця теорія довгий час залишалася недостатньо підтвердженою експериментально. Але серія експериментів, проведених нідерландськими вченими, показала, що люди частіше порушують загальноприйняті норми поведінки, коли бачать, що інші люди теж так роблять. При цьому «поганий приклад» трактується розширювально: якщо люди бачать, що порушується одне з загальноприйнятих правил, люди дозволяють собі порушувати і інші норми.
Згідно з «теорією розбитих вікон», сформульованої Джеймсом Уілсоном і Джорджем Келлінгом в 1982 році , якщо хто-небудь розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім розпочнеться мародерство. Іншими словами, явні ознаки безладу та недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують навколишніх теж забути про правила та вести себе як свині. В результаті ланцюгової реакції «пристойний» міський район може швидко перетворитися на клоаку, де людям стане страшно виходити на вулицю.
Але багато експертів ставили під сумнів “чистоту” “теорії розбитих вікон”. Зокрема, оскаржувалося твердження, що недотримання оточуючими одних правил може підштовхувати людей до порушення інших.
Для остаточного вирішення спірного питання потрібні були експерименти з жорсткими умовами проведення. Соціологи з Гронінгенського університету (Нідерланди) провели шість таких експериментів на вулицях рідного міста, про результати яких відзвітували в одному з останніх номерів журналу Science.
Перший експеримент проводили на вулиці, де багато магазинів, у стіни будинку, де добропорядні бюргери, що приїжджають за покупками, залишають свої велосипеди. У цієї стіни стояв яскравий знак, що забороняє малювати на стінах. Спочатку стіна була чистою. Експериментатори повісили на кермо кожного велосипеда (всього велосипедів було 77) папірець зі словами «Бажаємо всім щасливих свят!» та логотипом неіснуючого магазину спортивних товарів. Сховавшись в затишному куточку, дослідники стали спостерігати за поведінкою велосипедистів. На вулиці не було урн, тому людина могла або кинути папірець на землю, або повісити на інший велосипед, або взяти з собою, щоб викинути пізніше. Перші два варіанти розглядалися як порушення прийнятих норм, третій - як їх дотримання. З 77 велосипедистів лише 25 (33%) повели себе некультурно. Потім експеримент повторили, при такій же погоді і в той же час дня, попередньо размалювавши стіну беззмістовними малюнками. Цього разу насмітили 53 особи із 77 (69%). Виявлена відмінність має високий ступінь статистичної значимості. Таким чином, порушення заборони малювати на стінах виявилося серйозним стимулом, щоспровокував людей порушувати інше загальноприйняте правило - не смітити на вулицях.
Другий експеримент повинен був показати, чи справедлива “теорія розбитих вікон” тільки для загальноприйнятих норм, або її дія поширюється також і на локальні правила, встановлені для якоїсь конкретної ситуації або місця. Дослідники перегородили головний вхід на автомобільну парковку парканом, в якому, однак, була залишена широка щілину. Поруч з нею повісили знак «Вхід заборонено, обхід в 200 м праворуч», а також оголошення «Забороняється пристібувати велосипеди до огорожі». Досвід знову проводили у двох варіантах: «порядок додержано» і «порядок порушений». У першому випадку в метрі від паркану стояли чотири велосипеди, що не були до нього пристібнуті. У другому випадку ті ж велосипеди пристібнулі до огорожі. З затишному місці експериментатори спостерігали, як поведуть себе громадяни, що прийшли за своїми автомобілями: підуть обходити паркан або полізуть в дірку. Результат знову виявився позитивним: в ситуації «порядок додержано» в дірку полізли тільки 27% автовласників, а в ситуації «порядок порушений» - цілих 82%.
Третій експеримент проводили в підземній парковці у супермаркеті, де висіло велике і добре помітне оголошення «Будь-ласка, повертайте взяті з магазину візки». У ситуації «порядок додержано» на парковці не було візків, в ситуації «порядок порушений» там знаходилися чотири візки. Їхні ручки дослідники завбачливо намазали мазутом, щоби у відвідувачів не виникло бажання ними скористатися. До машин прикріплювали такі ж папірці, як і у першому експерименті. Результат вийшов аналогічний: у першій ситуації кинули папірець на землю 30% водіїв, у другій - 58%.
Четвертий експеримент нагадував перший, з тією різницею, що ознаки «порушення норм іншими людьми» були тепер не візуальні, а звукові. В Нідерландах закон забороняє використання петард та фейєрверків в передноворічні тижні (порушників штрафують на 60 євро). Цей закон всім прекрасно відомий. Виявилося, що велосипедисти набагато частіше кидають папірці на землю, якщо чують вибухи петард.
У п’ятому і шостому експериментах людей провокували на дрібну крадіжку. З поштової скриньки стричав конверт з прозорим віконцем, в якому виразно помітно було купюру в 5 євро. Експериментатори стежили за людьми, які проходили повз, підраховуючи число крадіжок. У ситуації «порядок додержано» поштова скринька була чистою, і сміття навколо не було. У ситуації «порядок порушений» або скринька була розмальована безглуздими графіті, або навколо валялося сміття. Результати і на цей раз вийшли досить переконливі. У ситуації «порядок додержано» тільки 13% перехожих (з 71) вкрали спокусливий конверт. Однак з розмальованої скриньки конверт вкрали 27% перехожих (з 60), а розкидане сміття спровокувало до крадіжки 25% людей (з 72). Обидва відмінності є статистично достовірними. Таким чином, звичайне графіті або розкидані сміття збільшує число крадіжок вдвічі.
Ясно, що порушення суспільних норм може наростати, як сніговий шар, і боротися слід вже з найпершими проявами, тому що антисуспільна поведінка може швидко стати звичною для багатьох, і тоді система почне підтримувати сама себе.
І кожна людина повинна мати на увазі, що, кидаючи на газон банку з-під пива чи виводячи на стіні непристойне слово, вона тим самим реально сприяє росту злочинності та примноженню загального свинства.
Висновки з вищенаведених експериментів кожен здатен зробити самостійно.
ЗІ. Рекомендуємо персональну сторінку професора когнітивної соціології Сігварта М. Лінденберга, звідки ви можете скачати повний текст звіту про дослідження.